Закарпатців намагаються навчити берегти довкілля з дитинства

У побуті щодня ми користуємося пластиком, поліетиленом, їздимо автомобілями. Але важко не помітити гори сміття довкола. Якщо згадати, скільки сотні років треба на розкладання тільки пластику – це зрозуміло. Що казати про забруднення повітря.

Простий приклад – у Тячеві величезне сміттєзвалище, а під час повеней всі відходи закарпатців успішно перетинають кордон з Угорщиною річкою Тисою. І сором на весь світ. Та навіть у таких умовах екологи не полишають надію достукатися до свідомості людей і таки привчити берегти довкілля.

Ось таким може бути мікрорайон у майбутньому. Зелені насадження та альтернативні джерела енергії – сонячні батареї. Практика, яка давно запроваджена в Європі та США, тільки започатковується в Україні.

Екологи давно намагаються донести людям: довкілля потрібно берегти. Шалені викиди діоксиду вуглецю, тобто СО2, має токсичну дію вже при 3-4% його в повітрі. Ця хімічна сполука без запаху і кольору, тож не бачимо. Але відчуваємо на своєму здоров’ї у вигляді запаморочення, шуму у вухах, головного болю.

Ще одна альтернатива для збереження природи. На Закарпатті дедалі більше з’являється й електрокарів. Нині у нас нараховують дві сотні таких. Наприклад цей «Ніссан» першого покоління обійдеться у 14 тисяч доларів. Але 160 кілометрів можна проїхати буквально за мізерні гроші.

Екологи просять відмовитися від поліетилену. Замість шкідливого целофану, варто користуватися багаторазовою, екологічно чистою та розфарбованою дитячими руками екоторбою.

Пластик практично заполонив планету. Він розкладається 450 років. При цьому мало хто може відмовитися від його використання. Тому людей просять хоча б сортувати сміття, щоб його можна було переробити. До прикладу, в Ужгороді облаштовано півтори сотні контейнерів на 42-х майданчиках загального користування. Мешканці, у порівнянні з минулим роками, стали свідоміші. Та якість сортування досі залишає бажати кращого.

Громадяни ж запевняють, що сміття сумлінно сортують. Дехто нарікає на якість роботи комунальних служб.

Переконати людей дбати про екологію намагаються й волонтери. Хоч це і не просто. Як каже Марія Юріна – через менталітет. А потім сорому на весь світ.

Щоб облаштувати в місті більше сміттєвих майданчиків, міська рада планує залучити кошти міжнародних фондів.

Тим часом в області є 1 сміттєпереробний завод. Побудований в селі Яноші Берегівського району за грантові кошти Євросоюзу. Його досі не можуть здати в експлуатацію. Через бюрократію ЄС та вже небажання місцевої влади «тягнути» його. Та й вирішує проблему зі сміттям цей завод – локально. Щоб «вичистити» Закарпаття Верховна Рада повинна прийняти «зелений тариф».

У Верховній Раді навіть є зареєстрований законопроект. Але через можливі збитки від продажу вугілля – віз і досі там. Тож знову варто брати ініціативу у свої руки, бо збереження довкілля залежить тільки від нас самих.