Проблему сміття на Ужгородщині хочуть вирішити за допомогою школярів

Пластик розкладається близько 450 років, поліетилен – за одними даними до сотні років, за іншими – до півстоліття. І все це оточує нас повсюди – вдома, ми використовуємо пластик у побуті, а ще викидаємо… Та де попало. І так у нас з’являються гори сміття. Люди знають про цю проблему, але продовжують засмічувати природу.

Ось така гора сміття буквально нависла над Тисою у Рахівському районі. Всі ці відходи не з’явилися тут за один день. Цілком ймовірно, що люди довгий час свідомо скидали відходи просто у річку. Після зими область виглядє не надто ошатно. Сміття валяється всюду на узбіччях, дорогах.

І проблема зі сміттям стосується чи не кожного району. Зокрема, на Ужгородщині, в Баранинській ОТГ люди також нерідко нехтують правилами благоустрою і викидають відходи будь-де. Одного з них вгледів і сам голова об’єднаної громади Юрій Марусяк.

Екологи б’ють на сполох – Закарпаття буквально потопає у смітті. Саме молодь потрібно привчати до збереження природи. А тому на базі школи у Великих Лазах на Ужгородщині відкрили першу в області лабораторію переробки пластику. Всього за місяць учні ОТГ із вчителями зібрали більше сотні мішків такого сміття.

Завдяки спеціальному обладнанню, до прикладу, кришки із непотребу можуть перетворитися в корисні речі. Спочатку їх потрібно відсортувати за кольорами. А далі відправляємо їх на подрібнення. Уже після цього починається творчий процес. У нагоді є три спеціальні прилади – термопрес, інжектор та екструдер. Саме на останній ставимо вже подрібнені кришки, чекаємо відповідної температури й починаємо виготовляти мильницю.

Більше того, школа зможе приймати пластик з інших регіонів області. Адже з нього можна зробити не тільки прикраси чи посуд. Але основна мета створення такої лабораторії – навчити людей сортувати сміття.

З екологами співпрацюють і масштабні виробники безалкогольних напоїв, які фактично одні з найбільших виробників і пластику. Поки що відмовитися від нього не готові. Але пропонують альтернативу. А от чи готові самі ж громадяни сортувати сміття – ні. Кажуть: потрібно більше інформації, роботи органів місцевого самоврядування та центральної влади.

Але в Україні хитка і законодавча норма, яка б регулювала покарання за несанкціоноване викидання сміття. Притягнути до відповідальності практично неможливо. Потрібні суттєві докази. Та й те – штраф у 1360 грн., а підприємствам – 1700.

Зрештою, варто пам’ятати – чисто там, де не смітять. Проблема сміття стосується кожного окремого громадянина. Яку природу залишимо після себе – такі і будуть наслідки для наших дітей.