Вівчарів на карпатських полонинах стає дедалі менше

139 Переглядів

0 Вподобано

Вишукана краса і гігієнічна бездоганність виробів з вовни, каракулю, хутра і шкіри овець, неперевершені смакові якості відмінної баранини і сиру з овечого молока – це все є продуктом вівчарської промисловості. Про життя вівчарів та розвиток галузі на Закарпатті дізнавалися журналісти «М- студіо».

Вівчар – хоч і традиційна для Карпатського регіону професія, та з року в рік вона наближається до категорії рідкісних. Однак ті, хто все ж вирішив обрати її для себе, кажуть, це далеко не професія, а справжнє покликання.

Робота вівчаря має свої ризики: наприклад, вовки можуть напасти на отару вночі. Втрата кожної вівці – справжня трагедія.

Дедалі менше людей обирають цю професію, а якщо точніше – спосіб життя. Це й не дивно – утримувати та доглядати овець, виготовляти вовняні вироби, бриндзю – нелегко та затратно.

Карпатські полонини вражають і своїми краєвидами. Тому тут ще й добре розвинена галузь туризму – відвідати природу приїжджають люди з різних країн: Австрії, Великобританії, Німеччини, Угорщини, Чехії, Словаччини і навіть Сполучених Штатів Америки.

Для вівчарів отара – це життя. Але і у цій галузі не обійтись без підтримки держави. Інвестиції у вівчарство сприятимуть збільшенню кількості робочих місць, підвищенню якості вовни та знову ж таки розвиткові туристичної галузі.