Вишукана краса і гігієнічна бездоганність виробів з вовни, каракулю, хутра і шкіри овець, неперевершені смакові якості відмінної баранини і сиру з овечого молока – це все є продуктом вівчарської промисловості. Про життя вівчарів та розвиток галузі на Закарпатті дізнавалися журналісти «М- студіо».
Вівчарство на Рахівщині зберігало свою самобутність протягом багатьох століть. Високогірний клімат суворий, тому життя на полонинах починається в травні, а закінчується вже в жовтні.
Щороку у травні у гірських районах нашої області на полонини відправляють вівчарів з отарами. Тут це справжнє свято, адже повернуться чабани лише на початку
Пан Іван вівчарює з самого дитинства. Протягом тривалих років з весни аж до початку справжніх холодів на полонині під Говерлою кожен його день починається однаково нелегко.
Чотирнадцятий рік поспіль на Тячівщині місцеві та гості проводжають вівчарів на полонину. Цього річ традиційне свято «Весняний полонинський хід» відвідали кілька тисяч людей.
Неабиякою привабою для туристів став перший кулінарний етно-фестиваль «Смажений баранчик». Страви з баранини на відкритому вогні готували півтора десятки кухарів. Підготували для гостей свята і розважальну програму: на сцені виступали місцеві колективи та відомі українські виконавці. Гості свята переконані, фестиваль має глибоку етнографічну основу, сприятиме він і відродженню гуцульських традицій. Адже вівчарство – та галузь, […]