У Нижньому Селищі, що на Хустщині, останні два тижні працювали над новим фільмом. Як відомо, тамтешні активно взялися розвивати українську кіноіндустрію і почали знімати власне кіно. Крім того, торік школярі-однолітки об’єдналися й у кінотовариство під назвою «Пшижода». Спершу діти знімали відеоролики, а потім теж задумались над створенням фільмів. Короткометражна стрічка «Всі дорослі так і роблять» – їхня остання робота, вона візьме участь у «Чілдрен Кінофесті» в Києві.
Те, що на Хустщині у Нижньому Селищі знімають справжнє українське кіно, вже ні для кого не новина. Зокрема, відома Закарпаттю кінострічка «Не малі» і її дві частини. Однак те, що наразі зйомки чергового фільму проводять 13-тирічні, доволі неочікуване явище для місцевих кіноманів. А ще те, що знімають вони про актуальне та наболіле – шок, передусім для дорослих.
Тож нині мова про короткометражну стрічку, яка порушує одну з глобальних проблем краю – проблему сміття. Крім того, автори – ідейники через фільм демонструють й шлях до її вирішення.
Відтак діти, які безпосередньо й є членами кінотовариства, показують дорослим, що у наболілого вихід є, його таки знайдено і він цілком може стати альтернативою будівництва сміттєпереробних заводів.
Акторів, які зіграли у фільмі головні ролі, кінотовариство вибирало в основному серед дорослих. Відтак на знімальному майданчику малі керували великими. Останні ж у всьому слухалися і одночасно вживалися у свою роль.
Власне, лишень торік школярі-однолітки об’єдналися у кінотовариство «Пшижоду». Зокрема, аби й надалі розвивати на місцевому рівні українську кіноіндустрію як таку. За словами куратора проекту, спершу діти знімали відеоролики суто для себе і тільки потім задумались над створенням короткометражного фільму, який зможуть побачити всі.
Тож, фільм про сміття – другий по рахунку. І його насамперед побачить столиця, адже ця остання їх робота візьме участь у «Чілдрен Кінофесті» – Міжнародному фестивалі мистецтва кіно для дітей і підлітків, що щорічно проходить у Києві та одночасно у понад 20-х містах України.
Юний режисер Ангеліна Куцина каже, що під час зйомок було нелегко, навіть не обійшлося без сліз. Але разом з тим дівчина зізнається, що на знімальному майданчику завжди панувала затишна атмосфера й була купа позитивних моментів. Зйомки ж тривали тиждень, монтаж – ще тиждень. Буквально останні кілька днів члени кіно товариства працювали над озвучкою кінострічки. Справилися в строки, адже відправити до Києва свої відео роботи учасники мали до 21-го квітня. Передувало ж цьому показ прем’єри у рідному селі, вчора 19-го числа. У вільному ж доступі з’явиться фільм лишень по закінченні кінофестивалю.