У практиці Східної Церкви з понеділка до четверга першої седмиці Великого посту читається покаянний канон Андрія Критського і також на утрені четверга п’ятої седмиці, у день так званого «Маріїного стояння» — співається повністю.
Кожен тропар канону, згідно з древньою традицією, супроводжується трьома земними поклонами. За виконання канону повністю кількість поклонів перевищує 750.
Великій піст – час, коли в церкві все змінюється. Світлі ризи змінюють на темні, звичайні поясні поклони стають земними. Зовнішні зміни це заклик до внутрішніх. Але що повинно стати їхнім початком? Церква відповідає: «плач, про власні гріхи». «З чого розпочну я оплакувати окаяльні діла життя свого, який початок покладу я, Христе, нинішньому риданню?!» Це запитання лунає в каноні Преподобного Андрія Крітського. Саме він відкриває у перші чотири дні великого посту шлях духовного удосконалення відомий – як поякаяння.
Зазвичай перші чотири дні великого посту збирають у храмі велику кількість вірян. Незважаючи на втому після робочого дня, люди приходять на ці особливі богослужіння – аналогів яким протягом всього року немає.
Великий канон Андрія Крітського приблизно в п’ять разів більший за будь-який інший. Але головне – не кількість слів та тривалість звучання. Великим робить канон його зміст. Адже це унікальна богословська поема, яка проводить людську душу стежками каяття через образи Біблії.
Це особливе богослужіння допомагає насправді відчути «атмосферу» Великого посту, як часу покаяння та оновлення. За словами Святих отців, Великий покаянний канон – приклад навернення від безодні гріха до висот праведності.