Продовження історії. Горе-директорка

Історія із кадровими змінами у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 імені Жігмонда Перені продовжується. Нагадаю, через перевищення службових обов’язків та нераціональне використання бюджетних коштів там було звільнено з посади попередню директорку. Колишні працівники серед яких технічний персонал, вчителі після того, як обставини змусили їх піти із закладу, почали скаржитися на тяжкий психологічний клімат, приниження та тиск з боку колишнього керівника закладу. У попередніх випусках новин ми розповідали про ситуацію у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 імені Жігмонда Перені, де через перевищення службових обов’язків та нераціональне використання бюджетних коштів була звільнена директорка закладу. Як зазначалося, саме через дії попередньої керівниці звільнилося чимало працівників ЗОШ, яка погрожувала, шантажувала, залякувала та здійснювала тиск на колектив. Днями ж з’явилися нові факти про дії горе-директорки – у нашому розпорядженні опинився лист вчительки Анжели Олаг, яка пропрацювала у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 20 років. Жінка описала, яким був психологічний клімат у колективі. Судячи з написаного, їй доводилось не легко. Далі – пряма мова. «У соцмережі побачила новину про те, що звільнили директора ЗОШ ім. Жігмонда Перені – Гомокі Габріеллу Степанівну. Аж не віриться, що вона вважає це несправедливим. Ця новина сильно вплинула на мене: раптово, я згадала все, хоча я думала, що вже давно про все забула і відпустила. Я намагалась зняти на відео свої спогади, але не вдалося. Я пробувала декілька разів, але через кілька речень у мене з’являлися сльози на очах, тому я вирішила написати цей лист. Мені відомо лише те, що вона принижувала своїх колег, нехтувала ними, несправедливо причиняла біль людям. Після того, як попередній директор Валерія К. переїхала жити за кордон, Гомокі Габріелла зразу перервала відпустку по догляду за дитиною і повернулась в школу в якості директора. Вона відразу поділила колектив. На той час кількість дітей була досить невеликою, було багато порожніх класів. Вона назвала один з цих класів «кімнатою відпочинку». Туди вони ходили палити, обговорювати різні речі тощо. Колектив був розділений на дві частини: ті хто ходив палити і ті, хто ні (останні вважалися «чорними»). Звичайна мафіозна компанія розвивалася таким чином: «курящі» могли дозволити собі багато-чого стосовно «чорних». Я пам’ятаю одне з речень, яке сказала Гомокі Г. в ті часи: «Я позбудусь усіх людей, які не підкоряються. Я почну спочатку з прибиральників, а потім дійду до вчителів. Я приберу в школі!» Вона змусила прибиральників та обслуговуючий персонал написати заяви на звільнення без дати, а потім шантажувала їх цим: «якщо ви не зробите те, що я сказала, я просто напишу дату на вашій заяві, і ви можете іти!». Завідувачем господарства школи був звичайний, старший чоловік, претензій до його роботи не було. Він зник зі школи через кілька днів, після чого чоловік Гомокі Г. зайняв цю посаду. Також була розпочата війна проти вчителів. Вона свідомо, фізично та психічно принижувала своїх колег. Спочатку вона намагалась бути доброю до всіх, ввійти в їхню довіру. Таким чином вона дізнавалася слабкі сторони людей, особисту інформацію, яку, зрештою, використовувала проти них. Якщо я зустрічала її вранці, і вона мене вітала посмішкою то, я вже знала, що буду іти додому зі сльозами на очах. Її тактика полягала в тому, щоб одночасно переслідувати одного-двох людей, але вона вибирала когось, кого хвалила і винагороджувала. Не дозволялося розмовляти з переслідуваними колегами або навіть залишатися біля них поруч, бо тоді ти міг бути наступним. На той час у мене не було брендових речей, але я ніколи не була неохайною чи брудною. Вона могла принизити так, аби ніхто не почув і не побачив, просто проходячи повз і шепочучи мені на вухо: «як ти сьогодні виглядаєш? Ти дивилася у дзеркало?» або «ти така жирна, як корова» або «у тебе немає нормального светра? Я можу організувати для тебе благодійний ярмарок?» або просто так: «Ти поганий вчитель! Твоя робота нічого не варта!»».Верхом цинізму стало те, що екс-керівниця Габріелла Гомокі почала налаштовувати ще й учнів проти Анжели Олаг – ті постійно зривали уроки і доводили її до сліз. Проти жінки повстав і педагогічний колектив. Це була остання крапля – вчителька написала заяву на звільнення. 3 лютого 2015 року Анжела Олаг востаннє вийшла через ворота ЗОШ ім. Жігмонда Перені, пропрацювавши там 20 років. Тоді разом із нею школу покинули ще 7 вчителів. Наразі у пані Анжели все добре – вона не покинула вчительську справу, працює в школі в Будапешті. Учні люблять і поважають наставницю – свою підтримку виразили словами на шкільній дошці, написавши: «В нас найкращий вчитель математики!».