Престольне свято. Храм XV століття

Християни східного обряду вшановують Миколая-Чудотворця не тільки у грудні, але й навесні. На Закарпатті чимало церков носять ім’я Святителя. Одна з найдавніших – дерев’яна церква п’ятнадцятого століття в селі Колодне на Тячівщині. Попри те, що храм не діє, щороку 22 травня, в день весняного Миколи, тут звершують молебень. За даними дослідників, дерев’яну церкву у Колодному збудували у 1470 році. До слова, без жодного цвяха. Давня святиня належить до кращих зразків марамороської готики і є пам’яткою архітектури національного значення. За однією з версій, церква первісно була розташована в іншій місцині – урочищі Одарів, де, за переказами, колись був монастир. Під час татарських набігів ченці були змушені залишити обитель. Але храм вирішили врятувати. За традицією, раз на рік біля храму проводять молебень. Це відбувається 22 травня, на честь перенесення мощей Святителя Миколая з Мір Лікійських до міста Бар в Італії наприкінці одинадцятого століття. Цей рік не став винятком, і в суботу на подвір’ї давньої церкви зібралися прихожани, щоб віддати шану покровителю храму – Святому Миколаю-Чудотворцю та згадати предків, які будували диво-храм і молились у ньому. Місцеві вважають своїм обов’язком зберегти старовинну споруду для нащадків. Для цього використовують різні можливості. Нещодавно за сприяння обласної влади в художньому музеї імені Бокшая в Ужгороді вдалося віднайти іконостас церкви, який, за чутками, був вивезений з України. Його пообіцяли повернути громаді, коли у храмі зроблять ремонт і встановлять сигналізацію. В Колодному сподіваються: це дозволить привернути увагу з боку держави до охорони унікальної автентичної споруди, а також зацікавити більше туристів.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 2 =