Історія Колочавського музею вузькоколійки

44 Переглядів

0 Вподобано

Колочаву не дарма інколи називають село-музеєм,адже культурних об’єктів тут чимало. І кожен по-своєму цікавий та унікальний. Не менше 20 пам’ятників, бункер Штаєра, лінія Арпада , цілий музейний комплекс Старе село. Вузькоколійна залізниця на Закарпатті, закладена наприкінці 19 ст., сьогодні вже майже припинила своє існування,за винятком відрізку Іршава-Хмільник. Хоча і Анця Кушницька вже більше туристичний бренд,а не транспортний засіб. Щодо Колочавської вузькоколійки то і її,як і більшість залізниць такого типу, було прокладено для вивезення лісу з цього регіону. Ешелон складається з паровоза та кількох вагонів. Коричневий вагон радянського виробництва,а більшість зелених – угорського. Паровоз Ге ер-286 до 2008 року експлуатувався на Боржавській вузькоколійці, так званій Анці Кушницькій і до сьогодні,за словами екскурсовода перебуває у діючому стані. Деякі вагони для музею були доставлені із села Лопухів Тячівського району. Наприкінці 90-х повінь зруйнувала тамтешню вузькоколійку і вагони пролежали у воді до 2008 року. На реставрація знадобилося чимало часу,проте це зробити вдалося. Тепер у всіх вагонах діючі експозиції,які розповідають не лише про історію розвитку Колочавської вузькоколійки,а й всього Закарпаття. Окрім того, тут можна побачити пасажирські вагони,якими лісорубів доправляли на роботу, вантажні для перевезення худоби та лісу,а також інструменти та прилади які використовували працівники лісу та залізниці у своїй роботі