З самого ранку працює техніка, купа машин, грейдерів, робочі водоканалу замінюють труби, які проводять воду у село Коритняни.
У цьому місці витоки води були постійними. Через це жителі ужгородського села Коритняни мали купу проблем : вода у кранах була зі слабким тиском подачі, а подекуди і взагалі відсутня , натомість борги по вуха, розповідає селищний голова.
На території села знаходиться минайський водозабір, 52 % води, що поставляється до обласного центру, саме звідси. Однак свого часу, через це вода у криницях жителів села – зникла. Місцевим обіцяли пільгову ціну на воду , але це було ще в 70-х роках. Обслуговували ж мережі органи місцевого самоврядування, не маючи ні ресурсів ні коштів. Важко й уявити, яким чином відбувався цей процес. Відтак жителі не платили за воду, борги коритнян набігли у сумі 14 млн. І судились і сварились, – такі стосунки представників села та Ужгородського водоканалу, однак нещодавно, все-таки порозумілись.
Борги ж від цього не зникнуть, однак сільський голова розповідає, проводять бесіди з боржниками, сподіваються, що з часом гроші повернуть. Тим часом у сільській раді черги, жителі укладають договори з КП «Водоканал».
Містяни кажуть сподіваються на краще, Хоча і до ймовірного зростання ціни за воду поки не готові.