«Залізо, що вбиває»

Був люблячим батьком, чоловіком та дідусем. А  головне справжнім патріотом своєї держави. Вірив у її світле майбутнє та до останнього подиху боровся за нього – саме таким близькі та друзі запам’ятали Патрона. За життя Владислав Швець був легендою патріотичного руху на Закарпатті. Чоловік створив та проводив вишколи для молоді “Джура-прикордонник” та “Джура-Десантник”. Ще далекий 2014 рік змінив життя Владислава зі звичного, мирного – на тривожне. Вже тоді Герой пішов боронити Батьківщину в зону АТО. За час повномасштабного вторгнення,  Владислав звільняв Київщину від окупантів, потім як кадровий військовий вступив до лав ЗСУ та продовжував боронити державу від агресора. Із вересня 2022 року “Патрон” займався бойовою підготовкою нової стрілецької частини, а протягом останніх днів, будучи заступником командира батальйону, керував ділянкою оборони в районі Бахмута. Там і обірвалося життя захисника. Трапилося це 3 січня 2023 року.  Ксенія – молодша дочка у родині. Розповідає,що з батьком мала особливий зв’язок. Попри те, що дівчина тендітна – завжди їздила з татом на вишкіл юних українців.  Дівчина і сьогодні продовжує справу, любов до якої їй привив тато. Каже, виховуючи українську молодь, завжди відчуває його присутність.  У пам’ять про батька, Ксенія долучилася до мистецької акції «Залізо, що вбиває». На уламках крилатих ракет потрібно було зобразити патріотичні малюнки. Робота стала для дівчини справді символічною, адже саме така ракета і забрала в неї найдорожчу  людину – батька.  Для виставки Ксенія презентувала дві роботи. На першому уламку ракети зобразила дівчину, одягнуту у вишиванку, розшиту чорними нитками. На шиї українки –  ланцюги, які розмальовані у колір прапору окупанта.  Та найскладнішою роботою для дівчини стало – зобразити тата. У неї Ксенія вклала весь свій біль, а головне вдячність українським захисникам, що стали небесними охоронцями для України.  Виставка з оздобленими уламками снарядів та ракет, мандрувала спочатку Україною, а згодом відправилася за кордон.