Ковальським ремеслом люди займаються вже не одне століття, та з часом воно перетворилося на справжнє мистецтво. На Закарпатті ковалів вже не так багато, як було колись, однак є і такі, які свято бережуть традиції предків та займаються цим у своє задоволення
У своїй майстерні пан Василь Гренджа із Міжгір’я проводить по 10 годин, а то більше. Втім, каже, отримує тут справжнє задоволення. Усі тонкощі цієї роботи знає не з чуток. Коваля зі стажем під замовлення просять виготовити не лише знаряддя праці або ж господарські предмети – все частіше люди замовляють оригінальні подарунки.
В цій роботі потрібно бути обережним та уважним, кожен етап потребує особливого підходу. Перший помічник пана Василя – молот. Виготовив він його самостійно, щоб полегшити собі роботу. Повністю двох однакових виробів не буває, а при роботі нерідко треба проявляти творчість та вмикати фантазію.
Свою майстерню пан Василь перетворив на справжній міні-музей. Різноманітні старовинні речі почав збирати багато років тому, зараз із гордістю демонструє свою колекцію. Ці предмети в кузні створюють особливу атмосферу. А поспостерігавши за роботою коваля, розумієш, чому в давнину їх вважали чарівниками, які володіють складним і таємничим мистецтвом перетворення металу. Селяни завжди з великою пошаною ставились до ковалів. В них бачили захисників від нечистої сили.
Пан Василь каже – прикро, що з кожним роком тих, хто хоче займатись ковальством, меншає. Та сподівається, що це давнє ремесло все ж ніколи не згасне.