Бійці 128-ї бригади на Сході пройшли ледь не всі кола пекла. Станиця Луганська, Авдіївка, Опитне, Шахта Бутівка, Піски, Дебальцево. Сьогодні вони під Горлівкою. З самого початку війни наші вояки мужньо стоять за суверенітет України. Щодня чатують ворога і втримують свої позиції.При цьому вони спокійні і майже холоднокровно говорять про чергові бойові загострення. Бійці звикли до численних обстрілів, які частенько і їх не оминають. Але обійти наших вояків 128-ї бригади не так вже й легко. У них свої методи заплутати ворога. Закарпатський діалект, як ніколи допомагає нашим військовикам. У той час як ворожі б’ють на сполох, що у лавах України з’явилися іноземні війська. А тактика та вміння бійців дозволяє їм виконувати різноманітні завдання. Завдяки цьому можуть, навіть, замінити чи не всі підрозділи – з гордістю говорить боєць з позивним «Шайтан». Єдине, – не хочеться згадувати прикрі моменти. А таких було вдосталь. Та вони знають за що воюють і за яке майбутнє.Вони разом дають відсіч ворогу і так само тримаються одне одного. Готові у будь-який момент, навіть на «передку», прийти на допомогу товаришу. Цими днями Закарпатська 128-ма гірсько-піхотна бригада відзначає ювілей – 95-ть років з дня заснування. Зі Сходу вони шлють вітання своїм рідним та близьким до рідного Закарпаття. У свято не звикли говорити про сумне. Але ми не можемо не загади тих, кого з нами вже не має. Тих, без кого цього свята не могло б бути. З часу війни загинув не один боєць 128-ї бригади. А нещодавно ми знову зазнали втрат. Від кулі снайпера загинув берегівчанин Володимир Бричак. Ми всіх пам’ятаємо і дякуємо вам за вашу мужність та ваш героїзм.