Тимчасовий захист чи статус біженця: в чому різниця?

Особи, які перетинають кордон часто плутаються в термінах, здебільшого оперуючи поняттями “біженець” і тому, при зверненні за допомогою, можуть неправильно визначитись з категорією захисту, яку насправді хотіли б отримати в ЄС. Тимчасовий захист та біженство мають різне нормативне регулювання, різний порядок отримання та позбавлення, різне коло осіб і сфери застосування та в певній мірі схожі права, які надає кожен статус. Проте є в цих статусах і серйозні відмінності. Наразі існує три способи легального перебування українців на території держав ЄС: в статусі туриста, шляхом отримання тимчасового захисту та шляхом отримання статусу біженця. Тим хто залишає територію України варто знати, що тимчасовий захист та статус біженця є різними правовими категоріями, які мають різні юридичні наслідки. При зверненні за отриманням статусу біженця, особа вимушена бути здати свій паспорт допоки не буде прийнято рішення про отримання статусу біженця. При тимчасовому захисті – паспорт не вилучається. Працевлаштування для осіб, які попросили тимчасового захисту можливе з моменту звернення з відповідним запитом, тоді як для осіб, які звернулись за отриманням статусу біженця, опція працевлаштування є недоступною протягом 6 місяців з моменту подання заяви. Головна різниця в тому, що статус біженця – це індивідуальне, гарантоване міжнародними конвенціями право, тоді як право на тимчасовий захист є колективним, не передбачає звернення з індивідуальними заявами та проходження адміністративної процедури її розгляду. Поняття «тичасового захисту» з’явилось у країнах ЄС нещодавно.У разі якщо статус тимчасового захисту не продовжують чи достроково припиняють особа повинна повернутися додому, до рідної країни. Чого не скажеш про біженців. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій державі ЄС, крім Данії, тоді як статус біженця – тільки в тій державі, кордон якої особа перетнула вперше. Тобто на сьогодні – це сусідні з Україною держави. Тимчасовий захист розроблено, щоб забезпечити негайний захист переміщених осіб, у тому числі тих, які втекли від зон збройного конфлікту. Статус біженця — це індивідуальне право, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, який визначає, чи є у вас обґрунтована небезпека бути переслідуваними через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. Нормативно визначено кілька умов, за яких особа втрачає статус біженця. Наслідком істотних порушень вчинених на території чужої країни може стати подальша відмова у ВІЗІ, заборона в’їзду протягом певного періоду. У кожній країні ЄС діє національне законодавство щодо можливості отримання міжнародного захисту шляхом подання запиту на отримання притулку і набуття статусу біженця.