Сакральні споруди

Культура – духовна спадщина народу. У місті Хуст є чимало історичних пам’яток архітектори. Одна з родзинок Хуста, будівля, що видніється майже з кожного кінця міста та прикрашає його центр костел Святої Єлизавети. Збудована реформаторська церква ще у 1380 році. До 15 століття костел був католицьким. Проте у 1523-1524 роках став протестанським завдяки Густі Ловашу Томашу – хустянину, який прийняв кальвіністське вчення. Церкву прикрашають стародавні фрески та зображення. Будівля є найстарішою сакральною спорудою міста, та зберігає у своїх станах історію. Це і унікальні чаші, дарохранителька, службовий реманент проповідника, старенька кафедра та дубові лави. Давні готичні фрески із зображенням святих Іштвана, Ласла і герцога Імре і сьогодні є окрасою костела. Як розповідає священник, у ті часи храми оздоблювали подібними зображеннями аби пояснити та продемонструвати прихожанам події, що описані у Біблії. Родзинкою храму є старовинний орган, вік якого налічує вже понад 200 років. Пан Євген вже 25 років виконує на ньому композиції. У храмі, навіть під час реставрації намагалися зберегти автентичність будівлі. По цей день, тут знаходяться старовинні лавички та елементи інтер’єру. Священики намагаються зберегти стародавній вигляд храму якнайдовше. Ще однією з родзинок Костелу Святої Єлизавети є Біблія. На сторінках якої, молитви написані стародавньою мовою. У подвір’ї костелу бачимо дерев’яні стовбці, на яких написані імена людей, що зробили свій особистий вкладу у розбудову храму та його збереження. Ще одним культурним та духовним надбаннями міста над Тисою є Синагога. Розташована вона на головній площі Хуста. Споруда справді унікальна, та виділяється з поміж інших будівель у місті. Будівля синагоги збудована за усіма канонами іудейської релігії. Особливо вражає її аура та перше враження, коли потрапляєш в середину. Синагога має 9 куполів, які вкриті дранкою, 2 зали для молитви, балкон для молитви жінок. Трагічним періодом в історії євреїв Хуста був період 2-ї світової війни – депортація до концентраційних таборів. З міста, жителів єврейської національності, через гетто депортували до концентраційних таборів.Зараз будівлею опікується сама община. Намагаються зберегти первозданний вигляд приміщення. У великій залі синагоги знаходяться справді сакральні, унікальні речі. Кожна річ у залі має свою унікальну, особливу історію, що дозволяє відвідувачам доторкнутися до єврейської культури, відчути її та зрозуміти. І сьогодні молитвеники яким понад 150 років використовують за призначенням. Надають євреї особливу увагу і пам’яті про померлих. На вході у синагогу бачимо меморіальну дошку та місце для свічок, де іудеї запалюють вогник для родичів та близьких, що відійшли у вічність. Іудеї завжди боролися за збереження власної культурної спадщини, тому впродовж років берегли будівлю синагоги та опікувалися нею. Історичні документи свідчать, що єврейські купці, ймовірно ще з часів пізнього середньовіччя почали масово з’являтись у даному регіоні.. За даними 1792 року, у місті Хуст кількість сімей громади євреїв нараховувала 14. Потім за даними 1839 року, в Хусті вже проживало 132 юдеї. Станом на другу половину 20 століття єврейська община налічувала близько 3000 євреїв. Зберегти духовну спадщину та мати можливість доторкнутися до сакральних споруд, сьогодні велика цінність. Адже через духовність ми передаємо майбутнім поколінням свої цінності та світосприйняття.