Перлина марамороської готики

Село Нижня Апша на Тячівщині відоме великими розкішними будинками-палацами. Серед цього розмаїття розташована справжня перлина будівництва – пам’ятка архітектури національного значення – готична Свято-Миколаївська дерев’яна церква марамороського стилю. Донедавна офіційно вважалося, що церкву збудували у шістнадцятому столітті. У Нижній Апші переконують: храм майже на сотню років давніший. Храм розташований на пагорбі недалеко від центру села. Це одна з найдавніших дерев’яних церков Закарпаття. До того ж – діюча. Храм належить греко-католицькій громаді. Вже дев’ять років у ній служать двоє монахів родом з румунського міста Сату-Маре. Богослужіння проводять румунською мовою. Але на свята, коли у храмі збираються і україно- та угорськомовні священики, моляться двома та навіть трьома мовами. У 1950 році з приходом радянської влади церкву закрили. Сімнадцять років храм пустував. Хотіли облаштувати у ньому музей, але не знайшли для нього експонатів. 1991 року церкву повернули прихожанам. Зараз греко-католицька громада села нараховує понад 200 вірників. Висота будівлі до верхівки хреста складає 26 метрів. Храм збудували з дубових брусів довжиною в 16 метрів та 60 сантиметрів завширшки, вимочених у солоній воді – вочевидь, із сусіднього Солотвина. Спочатку ставили перший брус. На нього – другий, де робили отвір до половини першого, куди вбивали дерев’яний кілок. Так само з’єднували решту колод. Кілки встромляли між брусами і горизонтально, залишаючи на рік-півтора, поки дерево сохне. Пізніше витягали, і церква «сідала». Лише після того можна було проводити внутрішні роботи.  Нещодавно під час ремонту всередині церкви знайшли автентичний напис. Він свідчить про те, що нижньоапшанська церква на 90 років давніша, ніж вважали раніше. Цікавим є й іконостас у церкві, кожний ряд якого походить із трьох різних періодів – нижній належить до Київської школи іконографії, середній – мальований аквареллю у стилі рококо та верхній – у стилі Ренесансу. На жаль, автор іконостасу невідомий. Первісні настінні розписи, на жаль, не збереглися. У дев’яностих роках стіни храму оббили фанерою, а відтак оздобили малюнками. Свято-Миколаївська церква вабить туристів та мандрівників. За минулий рік унікальну пам’ятку відвідали 2500 туристів з різних куточків України та з-за кордону. Щоправда, цьогоріч, через пандемію, тут побували всього три групи. Майже 550-річну святиню громада оберігає власними силами. Також цього року біля церкви почали будувати фару, тож священникам невдовзі не доведеться винаймати житло. Настоятель церкви радіє, що пам’ятку віком у понад 500 років вдалося зберегти і запевняє: якщо про марамороську пам’ятку як слід дбати, вона простоїть іще півтисячоліття.