Музей з водяним млином - власними руками - М-Студіо

Музей з водяним млином – власними руками

29 Переглядів

0 Вподобано

У наш час культурну спадщину іноді зберігають місцеві ентузіасти. Часто без жодної допомоги з боку держави, вони роблять все для того, щоб майбутні покоління знали, в яких умовах та реаліях жили їх діди і прадіди, як виглядали старовинні домівки та одяг. Одного з таких любителів локальної історії наша знімальна група відшукала в селі Теребля на Тячівщині. Краєзнавець та дослідник місцевої історії Степан Іванович Чопик вже багато років займається популяризацією історії Тереблі. В його творчому доробку – немало видань, присвячених минулому рідного села. За фахом Степан Чопик – столяр, і, як багато краян, куштував нелегкого заробітчанського хліба.Та любов до свого, рідного ніколи не залишала тереблянця. Чоловік вирішив створити музей історії села. Для цього він придбав старовинну дерев’яну хату, збудовану 100 років тому, і склав її своїми силами. Зараз всередині зберігає власну колекцію раритетів, зібрану за багато років. Прялки, глечики, старовинні меблі та прилади, піч з лежанкою, традиційний одяг мешканців тереблянської долини, рідкісний посуд та ікони – все це знайшло своє місце у садибі. Степан Іванович мріє відкрити тут етнографічний музей села Тереблі. І сподівається: вже восени цей задум реалізує. Ентузіаста в його захопленні підтримує дружина Любов Іванівна, яка й сама цінує спадщину регіону, займається вишивкою. А ще майстер-золоті руки, Степан Чопик виготовляє і традиційні народні музичні інструменти – трембіти. Біля хати майстер побудував водяний млин. Каже: виріс біля такого, тож захотілося відтворити цю споруду, яка з давніх давен слугувала селянам. Колись навіть написав книгу про тереблянські млини. Степан Іванович додає: придбати частини механізму до млина нелегко, а з пенсії не розженешся. Та все ж сподівається, попри все, з часом роботу таки завершить