Готичні церкви на Хустщині намагаються вберегти небайдужі

Дерев’яні церкви Мараморощини – справжнє диво, яке поки що з нами. Сподіваємось, його вдасться зберегти, аби нащадки знали про предків.

Данилівська дерев’яна готична церква – наймолодша серед Хустських святинь. Збудували її в 1779 році, на вершечку пагорба. Висота церкви разом з гострим готичним шпилем – 35 метрів. Сьогодні вона одна з найвищих дерев’яних церков в Україні.

Як розповідає пані Марія, яка доглядає за храмом, зверху залишилось ще місце для старозавітних апостолів. Частково збереглися розписи 1828 р. Хто їх автор, спеціалісти досі вагаються. Та хто б їх не малював підвищена вологість у храмі, знищила майже весь розпис. З оригінального тут ще царські ворота.

Такі престоли, каже пані Марія, в той час робили в усіх дерев’яних церквах, так само як і священиків ховали біля церков. Останній греко-католицький священик, який служив у дерев’яній Святомиколаївській церкві – отець Азарій, похований на задньому дворі храму. Його у свій час замордували за те, що він не хотів прийняти православ’я . З того часу через аварійність приміщення богослужіння припинялись,а після реставрації поновлювались. Та сьогодні громада цієї церкви досить маленька, 12-15 чоловік. Зазвичай сюди приходять туристи,аби поближче познайомитись з мармороською готикою. У тому ж стилі збудована церква, яка стоїть у селі Сокирниця.

Збудована без єдиного цвяху та повністю з дуба – церква сьогодні є пам’яткою архітектури. Точної причини, чому церкву у свій час перевезли сюди, настоятель храму отець Павло не знає,але здогадки має.

Під кінець Другої світової війни храм було закрито, більшість ікон пропала. Вціліли тільки два образи Богородиці та ікона св. Миколи. Також вдалось зберегти обрамлення намісних ікон XVIII сторіччя, царські ворота та свічники. Наразі місцеві намагаються врятувати та відновити хоча б те,що залишилось. Розуміють – без державної підтримки відновити святиню не вдасться.

Як розповів нам о. Павло за оцінкою експертів,аби відновити дзвіницю та церкву потрібно близько 5 млн. гривень. А от у селі Олександрівка вартість реставрації церкви святої Параскеви поки не підраховували, адже тут розуміють: зібрати суму тільки власними зусиллями не вдасться. Зруйнований фундамент та похилені стіни, так сьогодні виглядає одна з найстарших готичних церков Хустщини. Ще цього року церква отримає свої перші кошти на реставрацію.

І чиновники, і місцеві розуміють, що цих грошей вистачить тільки на часткову реставрацію. Сподіваються, що це буде тільки початок нового життя святині, а поки приводять сюди дітей, аби познайомити їх з частиною історії села, та розповідають легенди.

За пожертви туристів та зібрані кошти вдається утримати в хорошому стані і готичну церкву села Крайниково. Немало зусиль до цього доклав і батько її чоловіка, каже жителька села пані Василина. З 92 року церква знову стала діючою. Опікуються нею сьогодні декілька родин, та намагаються зберегти оригінальні елементи святині.

Висота церкви – 25 метрів, а її довжина 14 метрів. Як і церкву в селі Сокирниця, цю сюди привезли з іншого села.

Незважаючи на те, що значна частина дерев’яних церков нашого краю сьогодні є державними пам’ятками, держава про них не надто турбується. Завдяки ініціативам небайдужих вдається утримати святині в належному стані, та кожна з них потребує негайної реставрації. Аби ці готичні шедеври архітектури побачили і майбутні покоління.