День вишиванки. Унікальний музей

День вишиванки в Україні святкують щороку у треті четвер травня. Здавна вважалося, що сорочка, вишита кольоровими нитками та прикрашена візерунками, приносила успіх та служила оберегом для господині чи господаря. Закарпаття – одна з небагатьох областей, яка може великою різноманітністю локальних варіантів вишивки. Музей закарпатської вишивки “Берегиня”, який знаходиться у місті Хуст заснували ще у 2009 році. Саме тут фахівці зібрали найунікальніші вишиванки з різних осередків нашого рідного Закарпаття. Усього орнаментів на Закарпатті існувало чотири основні види бойківський (найскромніший орнамент з геометричних фігур), гуцульський (найяскравіший та найбільш різноманітний), лемківський (витончені квіткові мотиви) та угорський (виключно рослинний). Закарпатські вишиванки особливі, тим що у них поєднано народні традиції не тільки українців, а також багатьох нацменшин, які тут проживали впродовж багатьох століть. За вишивкою на рукаві на жіночій сорочці на Закарпатті можна було визначити з якого району походить жінка. Можна було визначити навіть село. У ХVІІІ ст. колорит гуцульської вишивки формували натуральні відтінки конопляних і льняних та вовняних білих, сірих і чорних ниток. У гуцулів Рахівщини повсюдно поширені геометричні орнаментальні мотиви, а на Мукачівщині популярними були вишивані сорочки з рослинними вкрапленнями. Найдавніші кольори, які використовувалися у вишивці – це природні кольори. Білий, чорний, або сірий. Використовували натуральну сировину. Це є конопляні, або лляні нитки, вовняну пряжу. В залежності від цього і були невимушені кольори, розповідає Жанна Микитюк. Українські вишиванки підкорюють світ, заворожуючи людей своєю самобутністю та глибоким змістом вишивки. Тут магічне та естетичне виступає в єдиному синтетичному взаємозв’язку. Вишиванка не тільки улюблений елемент одягу українців, а й клітинка свідомості, рисою національного характеру. Адже вона, як ніщо інше, засвідчує високу художню культуру й талант нашого народу.