Село Розтоцька Пастіль знайти можна хіба що за допомогою мапи, GPS, або ж підказок місцевих, жодних вказівників при дорозі. Так само складно відшукати самостійно і сільську раду. Як виявилось, вона знаходиться в пристосованому приміщенні. В сусідніх кабінетах – відділення зв’язку, фап, сільська бібліотека та клуб. Вражає, що будинок взагалі без дверей. Сходи розвалені, а в середині на стінах та стелі – пліснява. Працівники сільради не на камеру кажуть, приміщення, де мала б бути сільська рада, віддали під школу. Як то кажуть, все найкраще дітям. А самі змушені тулитись у цій старенькій будівлі. Хоч з боку дороги вона виглядає ще більш- менш пристойно, з іншого – фактично розвалюється. Та можливості відремонтувати будинок тут, на жаль, не мають.
Ще одне болюче питання для села – погані дороги. Та і його самостійно ніяк не вирішити. Як показує практика інших населених пунктів області, збагатити сільський бюджет можна, якщо створити спроможну громаду. Голова Великого Березного вважає: лише після об’єднань можуть відкритись перспективи для віддалених гірських сіл. Однак, розуміють це тут далеко не всі.
Нещодавно провели громадські збори і в селі Розтоцька Пастіль. Тут думки розділились.
Мотиви тих, хто не підтримує ідею об’єднання, голова селища не розуміє.
Децентралізаційна реформа на Закарпатті стартувала кілька років тому і перші створені ОТГ вже можуть похизуватись своїми досягненнями. Громади отримали додаткові фінансові ресурси і змогли їх використати. А тут роботи – непочатий край, кажуть місцеві, і коштів на все , явно не вистачає.
Селяни розуміють, у віддалених гірських селах є усі перспективи для розвитку зеленого туризму, та без відповідної інфраструктури його розвивати не зможуть.
Однак старше покоління до якихось змін ставиться байдуже.
Так чи інакше, децентаралізаційна реформа на Україні стартувала, і цей процес вже незворотний. Поки об’єднання відбуваються добровільно, та чи буде так і надалі. .. Тож, варто зважити усі за та проти та обрати правильний шлях для розвитку.