Володимир зараз сидить у формі та завжди озброєний. Та так було не завжди. Чоловік родом з Києва. Працював на підприємстві. Війна кардинально змінила його життя. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов до військомату, адже був впевнений, що повинен захищати рідну землю. Володимир змалечку хотів присвятити себе службі. Чоловік зростав у родині, де не одне покоління було військовослужбоцями. «Аякс» вже мав військовий досвід. Навчався у військовій академії, тому і став командиром роти. Головним у службі є дисципліна. Попри всі важкі обставини зберігати холодний розум. Чоловік розповідає, що щохвилини відчуває відповідальність за своїх побратимів. За всі ті завдання, що доводиться виконувати його роті та за країну. Штурмову роту на чолі з Володимиром відправили під Бахмут. Там протягом 2 місяців. Виконували бойові завдання та звільняли територію від окупантів. Там і сталася перша зустріч з ворогом. Головне, що відрізняє українського військовослужбовця від ворожого, каже захисник, це в першу чергу думки. Українські військові боронять свою країну, свій дім та родини. Окупанти ж прийшли руйнувати чужу державу. Володимир каже, що на війні йому найважче втрачати. Адже кожен солдат, кожен українець важливий. Були випадки, коли було лячно. Проте разом з побратимами діяли рішуче, адже знали, за що боряться. Каже, війна не терпить необережності. Перемога для Володимира це не лише звільнення територій чи припинення бойових дій. Для нього це поняття значно ширше. Зараз рота пана Володимира знаходиться на відновленні. Проте після короткого відпочинку, чоловік разом з побратимами знову відправиться на Схід боронити державу. Каже, що захищатиме Батьківщину стільки скільки це буде потрібно. Адже своє майбутнє бачить лише у вільній та незалежній Україні.