Втратив кінцівку, але не надію. Історія піхотинця

3 Переглядів

0 Вподобано

Він вправно пересувається на милицях, веде активний спосіб життя та проходить реабілітацію, аби після відновлення вирушити у подорож Україною. Це Олексій – і він учасник бойових дій, військовослужбовець 143 бригади. Герой нашого сюжету родом з Черкащини. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся із заробітків з Польщі. Зібрав необхідні речі та вирушив до військомату. Далі Донеччина. Лиман. Окопи та війна. Пан Олексій був піхотинцем. Разом з побратимами виконував бойові завдання, тримав позиції та стримував ворога. Про своє справді доленосне рішення, чоловік родині не розповідав. Каже, не хоче хвилювати дітей. До складних погодних умов чоловік пристосувався досить швидко. Разом з побратимами облаштовували побут з того, що було поруч. Та один з боїв для бійця закінчився невтішно. На завданні «Алекс» наступив на міну, внаслідок чого втратив кінцівку. Військовослужбовець каже, дякує побратимам, що вони зберегли його життя, зробили все можливе аби під обстрілами дотягти бійця до лазарету. Захисник зізнається, що і досі відчуває фантомні болі. Інколи здається, що кінцівка досі з ним. Та на протез ставати пан Олексій не хоче. Каже, до милиць вже привчився, тому віддає перевагу пересуватися у такий спосіб. Зараз захисник проходить відновлення у лікувальній установі міста Мукачево. Оптимістично налаштований, адже знає, що все обов’язково буде добре.