Виховала Героїв

У подружжя Марія та Юрія Морочило 7 дітей – 5 синів та 2 доньок. Чоловіча частина родини працювала у Чехії на заробітках. До початку війни вони виїхали до Європи, проте коли почули, що на рідну землю вдерся окупант відразу зібрали валізи, і через два дні (26 лютого ) були на порозі Рахівського військомату, де і почалася їхня військова служба. Батьки не хотіли відпускати синів, проте ті були непохитні. Адже вважали своїм обов’язком захистити рідну землю та відвоювати щасливе майбутнє для власних дітей. Брати поповнили лави територіальної оборони, а вже згодом 128 ГШЗБ. Напередодні Великодня у рідне село прийшла сумна звістка. У віці 28 років на війні загинув син пані Марії – Іван. Додому його привіз брат. У чоловіка залишилася дружина та 2-річний син Матвія. Хлопчик знає, що батько Герой і пишається бути його дитиною. Після поховання Івана, Андрій та Антон знову відправилися на фронт, адже вважали своїм обов’язком помститися за брата. Не встигла родина оговтатися від однієї втрати, як за нею інша. У боях під Миколаївщиною загинув наймолодший син Андрій. Його серце перестало битися 14 травня 2022 року. Андрію було всього 23 роки. Все життя було попереду. Він мріяв добудувати хату та одружитися. Дуже хотів дітей та створити власну родину, проте не судилося. Рідні та близькі згадують Івана та Андрія лише з посмішкою. Кажуть, що чоловіки були роботящі, життєрадісні, ходили до церкви та понад усе любили Батьківщину. Щодня родина Морочило проживає ту біль та утрату. Батьки виховали справжніх Героїв, які відали за перемогу України найдорожче – власне життя. Пані Марія продовжує допомагати ЗСУ. Каже , що своєю допомогою, врятуює хоча б одне життя молодого воїна, Сина – на якого дома чекає Мати, як колись чекала і вона свої дітей. Ще 3 синів пані Марії зараз знаходяться вдома, проходять реабілітацію після поранення. Ми дякуємо батьками за виховання гідних синів своєї Батьківщини. Пам’ять про їх подвиг житиме у серцях українців вічно, адже Герої не вмирають.