Військовий за покликанням

Завжди з піснею, гарним настроєм та вірою у перемогу. Так  свої бойові завдання виконував  Дмитро. Йому всього 26. Закарпатець професійний військовий, учасник бойових дій та ветеран війни. Та шлях у війську для Дмитра розпочався не так, як він колись планував. Після початку повномасштабного вторгнення, Дмитро не зміг потрапити у відділення організації пожежної безпеки ЗСУ, та за розподілом,  став командиром розвідувального взводу. Розвідники постійно працювали. Без вихідних та з мінімальним часом на відпочинок. Дмитро зізнається, що розумів важливість та з усією відповідальністю виконував бойові завдання. Для їх більшої ефективності, його взвод був забезпечений необхідною зброєю, каже закарпатець. Та найбільшої впевненості у перемозі Дмитрові вселяли побратими. Разом, як один механізм вони працювали задля перемоги. Наші розвідники переважають у роботі ворожі, з впевненістю каже пан Дмитро. Та доводить це на конкретному прикладі. Ділиться Дмитро і секретами хорошого розвідника. Але розповідає не багато, адже навіть після завершення служби, вміє берегти військові таємниці. Та зізнається. на бойових завданнях вміло застосовувати хитрість, спритність та вміло інтегрувати в життя стратегію ведення розслідувань. Під час виконання розвідували операцій, Дмитро здобув свій позивний – «Лучанин». Жартома каже, обрав його сам та керувався одним – сам хлопець уродженець села Великі Лучки. Тому з теплою згадкою про дім і орав собі нове ім’я. «Лучанин» сумлінно ніс службу впродовж 2 років та за сімейними обставинами був змушений звільнитися зі служби. Та роботу з військовими не покинув. Нині несе волонтерську службу у ветеранському просторі «Вдома» та допомагає побратимам інтегруватися у цивільне життя.  Дмитро впевнений, що перемога України вже близько. Та каже, що ніхто не зупинить ідею, час якої настав. Наші мужні захисники продовжують цю невтомну боротьбу з ворогом. та обов’язково здобудуть перемогу для Батьківщини.