Військовий історія

29 Переглядів

0 Вподобано

Два роки тому щоденним одягом Дмитра були костюм та сорочка, сьогодні ж він у військовій формі. З початком повномасштабного вторгнення чоловік змінив цивільне життя на військо, тиловий регіон на фронт. Дмитро Кокойко зростав у родині військових. Тому, що таке дисципліна та військова підготовка знав і до початку війни. Повномаштабне вторгнення чоловік зустрів у Києві. Розповідає, що пам’ятає той день майже похвилинно. 26 лютого 2022 року Дмитро став добровольцем 70 батальйону ТРО 101 бригади. Після двотижневих навчань, чоловік разом зі своїм батальйоном відправився на Луганщину. Свалявчани став стрілецем, помічником гранатометника. Чоловік розповідає, виконував бойові завдання з холодним розумом та спокоєм. Каже,що панікувати чи бути розгубленим не було часу. Війна вимагає швидких рішень. Важко було перебувати у нелюдських умовах. До цього, розповідає пан Дмитро, адаптовуватися було складно. VILLAIN розповідає, на війні найважче втрачати. Адже захисники, кожен українець – найцінніший ресурс держави. До ворога жалю не було, каже закарпатець. Адже окупанти прийшли на нашу землю аби нести розруху та знищувати українські міста та села. Дмитро – справжній патріот своєї держави. Згадує історію з фронту, яка особливо запам’яталася. Своє майбутнє та своєї родини Дмитро Кокойко бачить лише в Україні, тому і боровся за її свободу та незалежність. Сьогодні чоловік проходить службу у Мукачівському РТЦК та СП, та каже, що за потреби знову відправиться захищати Батьківщину зі зброєю у руках, та зробить все можливе, аби вигнати окупантів з рідної землі.