Слава ЗСУ

Україна відзначили цього тижня День ЗСУ — свято захисників держави. І наші військові щодня доводять вони справжні герої. Вже десятий місяць поспіль виборюють нашу свободу у повномасштабній війні з росією. Вони довели всьому світові – Україна незламна! Героїчні вчинки наших солдат пам’ятають всі. Ужгородці у день свята дякували військовим, згадували тих, кого вже не стало. Солдати ЗСУ – вони ті кого чекають, люблять, кому довіряють, за кого моляться, на кого надіються, для них віддають останнє. І ті хто заради миру над нашими головами віддають найцінніше – життя. З початку повномасштабного вторгнення Росії українські захисники не просто стримують навалу рашистів, яких у рази більше, вони творять нові сторінки історії. 24 лютого Росія планувала «захопити Київ за три дні». Та нині ми зі сміхом згадуємо, як замість перемоги орда з ганьбою тікала з Київщини. Наші воїни їх просто вичавили з Харківщини. І Херсон, про нього теж забули, як про страшний сон. Ось так зустрічали наших хлопців із ЗСУ житель Херсону. Бої за Київ, синьо-жовті прапори на Донеччині, звільнення острову Зміїний, затоплення крейсера Москва…На шляху до великої перемоги українські військові здобули вже багато досягнень. І не зупиняються ніпередчим. Стільки поранень Сергій Басков отримав за весь цей час на фронті. І чоловіка це не зупиняє. Він далі йде захищати Україну. Ми знаємо приклади коли на фронт ідуть навіть без ніг, як Василь Штефко із Кушниці – на двох протезах. А це Денис Цап, хлопець теж міг залишатися вдома, бо ж має не простий діагноз, у нього проблема з суглобами. Та на фронті активно командував градом. І таких прикладів чимало. Закарпатські чоловіки вже вкотре показали свою мужність. Сергій Тимко – директор профтех училища в Ужгороді. Чоловік освітянин, багато років слідкує за порядком у цьому закладі. Та тез змінив діловий костюм на форму, а зручний теплий кабінет на окопи. Розказує, що найважче на фронті. Тому після кількаденної відпустки знову іде на фронт. А от пані Лариса з Ужгорода своїх трьох синів не бачила з літа. Депутат, продавець, та бізнесмен. Жінка показує нам своїх синів на фото. Про те, що всі троє зібралися на війну не знала, та й хлопці, як виявляється не змовлялися, а випадково зустрілися у військкоматі. Свій стан душі описати не може. Каже важко, адже всі троє її синів щодня ризикують життям. Чекає їх дзвінків щохвилини, живе сподіваннями. Та все ж горда. Пишається своїм сином і пані Ольга. Він пішов на війну добровольцем, і його дії розуміє, адже її син справжній чоловік. Проте, на жаль він їй вже не подзвонить. Він назавжди залишився у материнському серці. У спогадах. У день Збройних сил України в Ужгороді встановили вуличну інсталяцію аби вшанувати пам’ять про хлопців які віддали в боротьбі за Україні найцінніше – життя. Тут 36 портретів героїв нашого часу. Це тільки хлопці – ужгородці. У день ЗСУ ужгородці всім серцем бажають нашим героя тільки найкращого. Пишаються воїнами ЗСУ.І вірять: