Різдвяні традиції

Римо-католицька громада гірського селища Усть-Чорна на Тячівщині відзначає Різдво разом з європейськими країнами – 25 грудня. Вірники костелу святої Марії-Магдалини досі підтримують звичаї предків – австрійських поселенців Королівського Поля та передають традиції від покоління до покоління. Розповідають: різдвяна атмосфера відчувається в оселях вже з 6 грудня. За кілька днів до свята в оселях прикрашали ялинки – горіхами, яблуками, цукерками та печивом. Ці їстівні прикраси дітям дозволяли знімати як винагороду за добрі справи. Пізніше хвойні деревця оздоблювали звичайними прикрасами. На Святий вечір, 24 грудня, господині накривали стіл пісними стравами німецької національної кухні. Після вечері радісну звістку про народження Ісуса Христа сповіщали колядники. Ходили, зазвичай, поодинці. Відтак горяни родинами ішли на нічне богослужіння до костелу. Різдвяна меса розпочиналася у тиші, при мерехтінні свічок. Про народження Божого дитяти сповіщали храмові дзвони, і на знак довгоочікуваної радісної події у церкві вмикали освітлення. Після літургії можна було вживати традиційні національні страви. Наступного дня від хати до хати ходили театралізовані «бетлегеми» – хлопці, одягнуті у біблійних персонажів. На свято Нового року, або ж Сільвестра, існувала традиція знімати хвіртки з обійсть, де жила дівчина на віддання. 6 січня, на Богоявлення, троє дорослих чоловіків ходили з зіркою, що символізувало закінчення різдвяних свят. Під час святкової меси до цього часу у костелі співають колядки німецькою мовою. Найвідомішою є різдвяний гімн «Штіле Нахт» – «Тиха ніч».Як відзначають Різдво угорці – прихожани Тячівської римо-католицької церкви Святого Іштвана – розповідає настоятель храму отець Віктор Теодор. Святкуванню передує адвент – чотиритижневий піст. У цей час парафіяни намагаються владнати відносини з рідними та близькими, пробачити провини іншим та визнати свої. Святкування Різдва розпочинається 24 грудня Надвечірньою Святою Месою. Урочисті Богослужіння правлять також опівночі, на світанні і вдень. До речі, цього дня також згадують перших людей-прабатьків людства – Адама та Єву. Традиційним атрибутом Різдва у храмі є ялинка, яка теж є християнським символом. Верхівку хвойного дерева прикрашають зіркою – на знак присутності Бога у людському житті. Після урочистого Різдвяного Богослужіння прихожани святкують удома, з родинами, – колядують та славлять новонародженого Ісуса, а ще влаштовують вертепні дійства. Свято триває упродовж восьми днів – так званої октави. Найвідомішою колядкою угорською мовою, яку часто співають на Закарпатті, є «Янгол з небес». До речі, її текст, написаний у 18-му столітті, поклали на музику у 1844 році. З тих пір без цієї різдвяної пісні в угорців не обходиться жодне Різдво.Якою б мовою не звучали молитви та радісні колядки цими святковими днями у храмах, варто пам’ятати про справжнє значення Різдва, яке змінило хід історії та змінює життя людей. Настоятель храму каже: цьогоріч, у зв’язку з пандемією, святкове богослужіння буде не таким велелюдним, як зазвичай, та з дотриманням маскового режиму. Однак на внутрішні відчуття вірян це неповинно вплинути. Вірники кажуть: головне в ці дні – відкрити свої серця для Ісуса. Тоді Божа благодать буде завжди поруч і, як Вифлеємська зірка, осяватиме життя у часи випробувань.