Облаштували спільний дім. Успішний проєкт.

Ні води, ні каналізації, обшарпаний фасад, старі вікна… такою була школа у селі Березинка. Вона не діюча вже 8 років. Але одна переселенка села зі столиці, вдихнула у старе приміщення нове життя, Дівчина виграла грант, і облаштувала приміщення під хостел для переселенців. Нині тут живе майже пів сотні жителів. Кожен має свої обов’язки у спільному домі. Знайомтеся це Тетяна, вона головна на цій кухні. Тетяна жителька Запорізької області. Вже майже пів року її рідне місто окуповане. Тому живе зі сім’єю тут у шелтері у селі Березинка. Новеньке обладнання, посуд, ця кухня приїхала у закарпатське село із столиці. Колись годувала відвідувачів елітного ресторану, нині вимушено переміщених осіб. А це Катерина Терехова, власниця того самого ресторану. Жінка щойно приїхала із закупів, з Мукачева. Вона жила у столиці до війни, мала успішний бізнес. У березні покинула рідний дім. Приїхала на Закарпаття. Тут побачила стареньку, покинуту школу. Але спочатку розкажемо, як все починалося. Тож була ідея, з нею Катя пішла в сільраду. Школа довгий час пустувала, тому тут Катерину підтримали. Катерина родом з Донецька. Волонтерить з 2014 року. Ідей що зробити у приміщенні покинутої школи, було безліч. Спочатку думала створити тут склад з видачі гуманітарної допомоги, потім притулок для дітей, врешті вирішила – тут буде хостел для переселенців. Вона зрозуміла, особистих коштів не вистачить, та допомогою колег по волонтерству, дізналася про один грант. Написала проект. Сама того не очікувала, але їй вдалося виграти 28 тисяч доларів. Фасад, нові вікна, двері, сходи, доріжки… провели електрику, каналізацію… Колись тут був звичайний навчальний клас. Нині кімната. Є тут пральня, кладові, у дітей є ігрова. Все оснащене сучасним обладнанням. Ремонтні роботи тривали майже місяць. Нині у шелтері проживає майже пів сотні людей. Утримання його обходиться у 11 тисяч в тиждень, і тут теж допомагають донати друзів. У кожного у цьому спільному домі є свої обов’язки. Крім своїх постояльців допомагають тут і іншим ВПО. Катерина налагодила співпрацю з благодійниками з усього світу. Чи не щодня отримує все нові посилки. Настя теж працює на цьому складі. І могла б давно повернутися у столицю, до свого звичного, насиченого життя, та залишається тут. Живе Катерина у колишньому приміщенні амбулаторії, що дня допомагає людям, і знає, вже ближчим часом святкуватиме таку очікувану перемогу України.