Закарпаття є лідером по демонтажу радянської символіки. На сьогодні тут демонтовано найбільше об’єктів, серед них — пам’ятники, погруддя, меморіальні дошки, серпи та молоти, радянські зірки. З початку повномасштабної війни в Україні розпочалось масове знесення пам’ятників радянського періоду. Згідно з статистикою, Закарпаття лідер серед областей за кількістю демонтованих радянських символів. З 24 лютого 2022 року у нашому краї демонтували 91 символ окупаційної радянської влади. Це майже 70% з усіх наявних у області об’єктів. Особливість цієї хвилі демонтажу у тому, що під роздачу потрапляють не тільки комуністичні діячі, а й представники російської культури. Наприклад, за даними Мінкульту, за рік в Україні було демонтовано майже 30 пам’ятників одному лише письменнику Олександру Пушкіну. Активно рухається Закарпаття і у напрямку перейменування вулиць у межах процесу дерусифікації та декомунізації. Тим паче, що в Україні багато своїх відомих людей, та Героїв на честь яких варто було б називати вулиці та створювати пам’ятники. Поки що найактивніше процес декомунізації триває у мукачівській громаді. Проте в окремих населених пунктах все ще є залишки радянщини. Робота з декомунізації триває. Для сучасної України декомунізація – це дещо важливіше, ніж просто позбавлення від рудиментів радянського минулого у вигляді комуністичних топонімів чи пам’ятників вождям. Сьогодні для нас цей процес означає деколонізацію і дерусифікацію в цілому, що дорівнює самозбереженню нації. Українці не хочуть мати нічого спільного з нацією, про яку свого часу навіть росіяни відгукувалися з неприязністю. До прикладу, цитата російського дисидента, Олекса́ндра Іса́йовича Солжені́цина ” Немає в цьому світі дрібнішої, і хамовитішої особини, ніж кацап. Народжений у нацистській країні, вигодуваний пропагандою нацизму, цей звір ніколи не стане Людиною. Його країна не має друзів – або холуї, або вороги. Його країна здатна лише загрожувати, принижувати та вбивати. І за збереження цього статусу Расеєю рядовий кацап готовий пожертвувати власним життям, життям своїх батьків та дітей, якістю життя власного народу. Воістину: кацапи – звірі. Люті, кровожерливі, але… смертні.”