Кому війна, а кому – мати рідна

Закарпаття, Львівщина та Івано-Франківщина – регіони, які стали центром волонтерського руху з початком повномасштабного вторгнення. Станом на сьогодні тільки у нашому краї діє кілька сотень громадських та волонтерських організацій. Від початку воєнного стану через пункти пропуску, що в зоні діяльності Закарпатської митниці, вже доставлено в Україну 206 тисяч тонн гуманітарного вантажу, в т.ч. 9,2 тисяч транспортних засобів. Найбільше гуманітарної допомоги надали партнери зі Словаччини, Чехії, Угорщини, Італії та Німеччини. Найчастіше гуманітарна місія надається у вигляді продуктів харчування, засобів гігієни, медикаментів, палива, одягу для військових та речі загального вжитку. Погодьтесь, ці цифри вражають.  Але нещодавно українці почули те, що просто не вкладається в голові – В УКРАЇНІ ЗНИКЛА ТРЕТИНА ГУМДОПОМОГИ, ЩО НАДХОДИЛА ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН. Саме такі дані оприлюднила Державна митна служба України.  Протягом 9 місяців 2023 року перевірено понад 9 тисяч фактів переміщення товарів гуманітарної допомоги на адресу 200 військових частин, а також, встановлено більш ніж 3 тисячі випадків не підтвердження її надходження до військових частин. Перевірку проводили Департамент боротьби з контрабандою Держмитслужби і Департамент внутрішнього аудиту Міноборони. У червні Держмитслужба інформувала, що зафіксувала з початку року 653 випадки зникнення гуманітарних вантажів військового призначення. Зазначалось, що в зниклих вантажах були пластини до бронежилетів, прилади нічного бачення, тепловізори, дрони, автотранспорт. Погодьтесь, у час війни, коли люди віддають останнє, захисники ціною власного життя виборюють незалежність та світле майбутнє – факти наживи та зловживання окремими посадовцями є неприпустимими. Як відомо, у кожній області є відповідальні особи, які ведуть контроль за прийомом та розподіленням гуманітарної допомоги. Та, схоже, що з незрозумілих причин до такого відповідального завдання вони поставилися недобросовісно.  Українці обурені – Як так сталось, що ті, хто ночує у окопах, бореться проти другої армії світу із зброєю у руках, не бачить рідних місяцями та розділив своє життя на до та після 24 лютого 2022 року – може недоотримати чогось на передовій?  Яким має бути покарання за розкрадання гуманітарної допомоги? Або ж за те, що з певних причин відповідальні особи не догледіли щоб допомога була доставлена у військові частини? Та на жаль поки на такі зловживання наша система закриває очі, поряд з цим У Закарпатській області до 5 років позбавлення волі засудили школяра, який вкрав планшет і 2 000 грн. Гроші він віддав матері на купівлю продуктів, оскільки в їхній родині 13 дітей, з яких 5 – неповнолітні, та бракує коштів. До одних повне застосування у межах закону, навіть не чуючи голосу свого сумління. А до інших, які крадуть мільйони – совість сама мовчить, нічого не каже, і дає змогу не помітити злочину.  Прикро, що у такий непростий час фокус уваги змістився.  Пам’ятаєте як о 6 ранку, 24 лютого минулого року – все матеріальне стало неважливим? Як із першими вибухами, ракетами та танками люди тікали, залишився абсолютно все? Як стало зрозуміло, що жодні статки не врятують твого життя?  І тоді тільки єднання, дух патріотизму, взаємодопомога, сміливість та людяність допомогли врятуватись?  Війна триває. Вона не десь далеко. Вона в нашій країні. Щодня ми прощаємось із кращими синами та доньками України. Вони боролись та борються за демократичну, вільну європейську державу. Тому ми не маємо права їх підвести. Тому чиновники, посадовці, увесь український народ повинен знову об’єднатись і боротись. Боротись проти ворога. А не проти один одного.