Герої в обличчях

Боронив державу ще під час АТО, знову взяв зброю до рук після початку повномасштабного вторгнення, та досі мріє про запуск власного проєкту у сфері журналістики. Пан Юлій – ужгородець, до початку російської агресії працював у медіа сфері, та вже вдруге змушений залишити творчу діяльність та відправився на фронт. Війну чоловік зустрів вдома. Після перегляду стрічки новин, про те, що коїться на Київщині та у країні загалом, не зміг залишатися осторонь подій у рідній державі, тому змінив перо на зброю. Юлій пішов до РТЦК  та пройшов профільні навчання. Чоловік опанував нову спеціальність та став стрільцем ракетно-зенітних комплексів. Згодом став командиром комплексу «Стріла 10». Ужгородець потрапив у бригаду, коли вона вже перебувала на Ізюмському напрямку. Тоді на цій ділянці велися запеклі бої. Маючи за плечима військовий досвід, захисник швидко адаптувався та почав працювати заради перемоги. Військовослужбовець зазначає, фізично складно перебувати у нелюдських умовах. Важко переносив холод. Та найважче у війні – втрачати. Адже побратими під час ведення бою – стають найближчими людьми. Військовослужбовець розповідає, під час виконання бойових завдань, мав безпосередньо контакт з ворогом. Та жалю до окупантів не було жодного. Головним – було звільнити міста та села та увесь український народ. Та є історії з фронту, що Юлій згадує з посмішкою. Каже, що на позиціях випадала нагода і смачненько поїсти. Закарпатці – люди гостинні, тому ці традиції приніс з собою навіть в окоп. Та попри жахи війни, хвилини радості захиснику приносило спілкування з рідними. Шукав зв’язок, адже так хотів почути у слухавці голос рідних людей. Адже саме за їх безпеку та свободу і боровся з ворогом. Зараз Юлій вдома. В Ужгороді . Продовжує службу у рідному Закарпатті. Після поранення, чоловік не взмозі виконувати бойові завдання. Своє життя захисник бачить лише в Україні. Будує плани після війни, та каже що мріє їх реалізовувати лише у вільній та незалежній державі. Хоче повернутися до цивільного життя та продовжувати розвиватися у професії. Саме  такі вони обличчя Героїв – виснажені, проте усміхнені. Юлій – як і тисячі наших захисників – приклад справжнього українця. З вірою в серці та жагою до перемогою.