Корумпований чиновник – горе для країни

Корумпований чиновник – гірше ніж окупант. Поки ворог атакує українську інфраструктуру ззовні, хабарники та “схематозники” підривають національну безпеку і довіру до владних інституцій зсередини. На жаль, сигнали про чиновницькі зловживання на гуманітарних питаннях під час воєнного стану надходять із різних регіонів країни – і Закарпаття не виняток. Розтрата державних коштів є популярною корупційною схемою держпосадовців: від закупівлі товарів за завищеними цінами до шахрайств з позиками. Завершено розслідування щодо голови сільської ради та його пособників за фактом розтрати майже 2,4 млн грн на будівництві ЦНАПу. Як встановило слідство, при будівництві адміністративної будівлі в одному з населених пунктів Ужгородського району обвинувачені здійснили розтрату коштів із місцевого бюджету. Директор підприємства вніс до будівельної документації недостовірні відомості, завищивши вартість та обсяги фактично виконаних робіт на об’єкті. При цьому інженер з технічного нагляду, знаючи, що будівництво ЦНАПу не завершене, підписав відповідні акти та довідки. Затвердив їх і сільський голова, що стало підставою для перерахування підряднику грошових коштів. Такі неправомірні дії осіб призвели до збитків у розмірі майже 2,4 млн грн. На жаль, ситуації, коли державні кошти та кошти міських бюджетів стають для наділених владою місцевих «царків» джерелом наживи, – непоодинокі. Чого тільки варта ситуація з будівництвом ЦНАПУ у Мукачеві. Всі ми добре знаємо з яким пафосом влада розпочала будівництво нового ЦНАПу. Було багато суперечок стосовно доцільності його будівництва, стосовно нагальності і стосовно суми робіт, яку майже всі експерти вважали завищеною в рази. Але як би там не було, більшістю міської ради рішення було прийнято і почалось спорудження нової будівлі позаду міської Ратуші. Договір був укладений 22.06.2017 р. на суму 32 700 738,00 грн. з ТОВ «Шлях». Вже тоді було зрозуміло, що даний договір має ознаки корупційної складової. Адже, як може тендер на 32 млн. грн. виграти підприємство зі статутним фондом в 20 тис. грн, а тендерні кошти в декілька разів перевищували максимальний річний дохід. Але роботи все ж розпочались. Будівля століття – саме так тоді у народі називали цю справу. Адже кілька років ремонт ніяк не могли завершити. І щоразу міський голова звітував, що винні підрядники, або ж не вистачає коштів. І виникає питання для роздумів – якщо на будівництві ЦНАПУ у селі вдалося «вкрасти» з бюджету майже 2.5 мільйонів гривень, то наскільки висока вірогідність, що на будівництво ЦНАПУ європейського містечка за кілька років ремонтних робіт вдалося розтратити ще більше? Нічого не стверджуємо, але теорія вірогідності – річ цікава… Ситуації з розкраданням коштів з міського бюджету та сумнівних будівництв змушують замислитись над питанням відповідальності за економічні й гуманітарні злочини. Адже зараз, під час повномасштабної війни, Україна як ніколи має бути сильнішою за ворога не лише військово, а й економічно. Боронити економічний сектор у воєнний час – окрема відповідальність, про яку має пам’ятати кожен посадовець.