Історія командира

Юрій Бісьмак – військовослужбовець, справжній патріот  своєї держави, що відстоював її незалежність та суверенітет ще з 1989 року. Закарпатець впродовж всього свідомого життя був активним громадським діячем, учасником двох революцій, боронив державу під час АТО та продовжив це робити під час повномасштабного вторгнення.  «Свідомими українцями не стають, ними народжуються» –  каже захисник. Тому завжди відстоював національну  позицію, ще у часи державотворення України. Зізнається, що прагне довести справу до кінця та вибороти таку омріяну незалежність для Батьківщини. Ще у 2016 році пан Юрій пішов навчатися військовій справі та став професійним військовим. Пройшов профільне навчання та рухався по кар’єрі. Вже  в часи повномасштабної війни був командиром взводу та разом з побратимами боронив рідну землю. 6 років життя закарпатець віддав службі у лавах ЗСУ  та звільнився наприкінці 2021 року за віком. Та не довго Юрію разом з  побратимами довелося бути вдома. Адже 25 лютого, коли чоловік відзначає день народження на його рідній землі розпочалася війна. За час війни, чоловік займав керівні посади та разом з бійцями вів ближній  бій  з ворогом. Хоча нести службу вдалося 6 місяців та позаду чимало історій та боїв, що назавжди залишаться у думках та серці пана Юрія. Війна – це в першу чергу стратегія та твоя особиста мотивація – каже пан Юрій. Його головним завданням було зберегти побратимів та вигнати окупантів з рідної землі. В юності чоловік професійно займався танцями, зокрема входив у народний ансамбль, був творчим та активним. Зважаючи на своє танцювальне минуле і обрав позивний «Аркан». Цей позивний  для чоловіка має особливе значення та на його думку, як ніщо інше його характеризує. Військовий запевняє, війна виховує чоловіків – вчить їх брати відповідальність, бути стриманими та не керуватися емоціями. Саме холодний розум дозволяв Юрію зберегти своє життя та своїх бійців.  Цьому ж  і навчав молоде покоління. Та найважче чоловікові було втрачати. Коли гинуть гідні сини України, до цього звикнути неможливо, а тим більше змиритися. Адже до кожного свого бійця «Аркан» відновився як до власного сина. Сьогодні Юрію Бісьмаку 63 роки. Чоловік хоча і вже не тримає зброю у руках, проте тримає волонтерський фронт. Допомагає бійцям, разом з небайдужими українцями збирає допомогу, підтримує тих захисників, що проходять лікування  на Закарпатті. Та каже, що найбільше чекає дня перемоги та звільнення України , за що  боровся не один десяток років.