Спосіб життя вівчарів на полонинах Рахівщини зберігається вже століттями

Вівчарство на Рахівщині зберігало свою самобутність протягом багатьох століть. Високогірний клімат суворий, тому життя на полонинах починається в травні, а закінчується вже в жовтні.Ці пів року найважчі для вівчарів. Щоденна праця, жодних вихідних і кілька годин на сон. Сам на сам з суворою природою Карпат. Тим не менше, до сьогодні є люди, яких не лякають всі ці випробування. Про хранителів давніх гуцульських традицій – в сюжеті “М-Студіо”.

Дорога до отари нездоланна для звичайного авто – добратися сюди може тільки підготований для цього позашляховик. Робочий день починається тут дуже рано. Навіть тут, на високогір’ї Карпат, все починається з кави.

Вівчарство важко назвати професією – скоріше це покликання. Вартий поваги вибір, який часто доводиться робити в ранні роки. Михайло перший раз на полонинах, каже, справжніми помічниками людей на високогір’ї є собаки-пастухи. Ці великі сміливі тварини неабияк допомагають людині. Привчені до життя з отарою, вони чудово виконують роль і охоронців, і пастухів.

Зустріч з диким звіром тут звичне явище. Цього літа в «гості» навідувалась вовчиця з молодняком.

Полонина Ґропа, на якій тримає свої вівці Ілля Петрюк, розташована на висоті 1400 метрів над рівнем моря. Заховалась вона біля підніжжя Говерли. Чоловік займається вівчарством з ранніх років, а сьогодні це захоплення стало сімейним бізнесом.

Овечий сир, бринза, вурда – технологія виготовлення цих продуктів з овечого молока залишилась автентичною. Весь процес потребує постійного контролю і неабиякого досвіду.

Живуть вівчарі в колибі, тут же готують і зберігають всі види гуцульських сирів. Гостино приймають на полонинах туристів, і тих, хто спеціально прибув або на власні очі познайомитись з давнім ремеслом, і тих, хто заблукав. Для гостей тут облаштували окреме помешкання з усім необхідним.

Навіть взимку, коли на полонинах нікого нема, вівчарі, за давнім звичаєм, залишають тут запаси їжі та решти всього, що може врятувати життя мандрівника.

Завдяки ентузіазму справжніх фанатів цієї справи, вівчарство сьогодні отримало шанс розвиватись не тільки у звичному напрямі, а й стало одним з найперспективніших напрямів агротуризму. Така стратегія відкриває перед регіоном широкі перспективи.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + eighteen =