Вівчарство – традиційний промисел горян

99 Переглядів

0 Вподобано

Вівчарство – традиційний промисел горян.Та реалії такі, що бажаючих продовжувати професію батьків і дідів у Карпатах стає все менше, чисельність поголів’я овець на високогірних пасовищах невпинно скорочується. З року в рік на високогір’ях Тячівщини та Рахівщини все рідше можна почути овечі дзвоники та мелодії трембіт.Місцеві кажуть: щороку на схилах полонини Апецької, що на межі Тячівського й Рахівського районів, літують кілька овечих отар. Зараз залишилася лише одна.Дорогою на полонину Апецьку ми поспілкувались із вівчарем Юрієм з Верхнього Водяного, що на Рахівщині. Чоловік розповідає: вівчарить уже тридцять років. Колись водив отару з шестисот голів. Зараз овець та кіз – удвічі менше.Цю отару овець та кіз вівчарам на літування віддали господарі села Верхнє Водяне. Юрій та його помічники залишились єдиними на Апецькій. Каже: на боці Тячівщини була ще одна стая, але днями вони вирішили зійти в село. Та й водянські вівчарі вже збираються спускатись в низину. Адже високогірні луки вже не такі поживні для овець, як на початку сезону.Праця вівчарів фізично важка і виснажлива, і далеко не кожен може йти в гори, щоб доглядати по кількасот овець та кіз. Пасти, пильнувати від хижаків, тричі на день доїти, готувати бринзу і вурду.Старше покоління ватагів скорочується, а молодь у пошуках кращої долі виїжджає за кордон. Але в майбутнє вівчарі дивляться з оптимізмом. Кажуть, поки є ще господарі, які утримують велике поголів’я овець, без роботи не залишаться.