Військова служба як справа життя

Пан Сергій розпочав службу у Збройних Силах України ще у 2015 році. Адже захист Батьківщини завжди був у нього у пріоритеті. Пригадує, тоді він був ще 19-ти річним юнаком, але захопився військовою справою. Так розпочалася його історія оборони України. У 2018 році чоловік звільнився. Працював на різних підприємствах. Після початку повномасштабного вторгнення не зміг просто спостерігати та сидіти вдома, тож прийняв рішення долучитися до лав ЗСУ. Під час великої війни захисник опанував новий фах – став сапером. Розповідає, ця спеціальність вимагає чіткості, відповідальності та хоробрості. Навчання на сапера – дуже довга праця. Їхнім головним завданням було розміновувати українські території. І заміновувати, аби ворог не міг просунутися далі, розповідає захисник. На фронті все відбувається швидко та непередбачувано. Чоловік каже, його мета на війні – це захист Батьківщини від агресії та найшвидша Перемога. Захисник каже, побратими – це маленька родина. Люди, які поруч щодня пліч-о-пліч у одній із найважчих моментів життя. Саме на фронті пан Сергій зустрів вірних друзів, які завжди підтримають та підставлять плече. Про своє рішення піти на фронт чоловік не шкодує, адже переконаний, що виконував обов’язок громадянина України. Пан Сергій разом з дружиною виховує двох синів. Розповідає, його хлопці знають і пишаються, що їхній тато захисник і Герой. Військовослужбовець отримав п’ять контузій на полі бою. Внаслідок яких з’явилися ускладнення у вигляді тремору руки. Вже два місяці чоловік проходить службу у Тячівському РТЦК та СП, бо переконаний, що військова служба справа його життя. Пан Сергій каже, якби не отримав травми, то продовжував би служити у лавах ЗСУ. Попри все, чоловік продовжує розвиватися у військовій справі. Точно знає, що ми зможемо захистити свою країну. Бачить своє майбутнє разом з родиною посеред закарпатських Карпат у вільній та незалежній Україні.