Мукачівський Успенський собор відзначив 160-річчя з дня освячення

Нещодавно урочисто відзначили 160 років освячення храму Успіння Пресвятої Богородиці. Довгий час ця церква була центром духовного життя не тільки для самих мукачівців, а й для багатьох гостей з навколишніх сіл та з Верховини.

Закладання основ сучасної церкви Успіння Пресвятої Богородиці відбулося 1753 року, як єпископської резиденції. Нову будову було розпочато єпископом Михаїлом-Мануїлом Ольшавським на землях, подарованих жупаном Березької жупи графом Євгеном-Ервіном Шенборном.

У 1775 році єпископську резиденцію було перенесено до Ужгорода. Там владика Андрій Бачинський провів значні ремонтні роботи як у храмі, так і в резиденції. Зведена ж будівля у Мукачеві залишалася порожньою.

Проте через брак коштів уже розпочаті роботи довелося зупинити. Тільки у 1829 році роботи відновилися завдяки надзвичайній активності отця Василя Довговича. Саме він затвердив план перебудови у тогочасного Мукачівського єпископа Олексія Повчія. За задумом пароха Довговича, колишня резиденція мала перетворитися у величний храм.

Початково споруджена вежа не була такою високою, як тепер. Але у 1837 році один з активістів громади Василь Балла звернувся до уряду за дозволом зробити її вищою. Так, після перебудови, вежа стала найвищою у місті і служила місцем спостереження за пожежною безпекою.

Після закінчення перебудови постало питання інтер’єру, зокрема, необхідно було виконати іконостас. Для цього було запрошено визначного майстра, єпархіального художника Фердинанда Видру. Стіни храму і частину нових ікон для іконостасу розписував єпархіальний художник родом з Мукачева Корнелій Фенцик.

Сучасний живопис – це модерна інтерпретація візантійського малярства. У центрі загального простору домінує образ Христа-Пантократора, що вказує на давні канони візантійської церкви. Іконостас витримано в цій же стилістиці.

Сьогодні собор Успіння Пресвятої Богородиці є важливою пам’яткою, у якій поєдналися сучасність і історія. Споруда є унікальною, адже це єдина збережена церква, до будівництва якої долучилися визначні діячі історії краю.