Шестирічну дівчинку з Хустщини вдалося врятувати від страшної хвороби

Зі світу по нитці: дещо більше року тому родина заробітчан із хустського Монастирця оголосила про збір коштів на лікування онкохворій 5-річній дівчинці – Антоніні Піпаш. Допомога небайдужих виявилася результативною і необхідну суму на трансплантацію кісткового мозку зібрали і операцію провели.

Наразі хвороба відступила, дівчинка живе, їй – 6 і вона пішла до школи. Родичі безмежно вдячні кожному за порятунок дитини, однак досі, щомісяця, київські медики продовжують слідкувати за станом її здоров’я.

Більше року тому «М-студіо» стало відомо про 5-тирічну Антонінку Піпаш із хустського Монастирця, що захворіла на страшну хворобу – ювенільний мієломоноцітарний лейкоз. Головний метод лікування цієї недуги – хіміотерапія, що у столиці обходиться у сотні тисяч гривень, та трансплантація кісткового мозку, яка теж коштує дуже дорого, навіть при наявності родинного донора. Власне, саме тоді рідні і попросили про допомогу тих, кому не байдуже чуже горе, та оголосили про збір коштів на лікування дівчинки.

Саме після того, як Антоніні поставили остаточний діагноз і розпочали курс лікування, родина влізла в борги. Окрім хіміотерапії, їй щоразу був потрібен донор крові. Попереду ж була термінова операція з трансплантації кісткового мозку та реабілітація.

Аби назбирати необхідні кошти для порятунку життя дитини, долучилися студенти-волонтери та меценати. Так, у Хусті вперше провели благодійний зимовий бал, де допомогти міг кожен.

Благодійників тут вистачало. Добровільні внески робили як перед початком заходу, так і під час нього. Тут провели й аукціон картин, й продаж речей хендмейду. Власне, вдалося зібрати чималу суму, яку передали рідним дівчинки.

Так, журналісти «М-студіо» знову навідалися до Монастирця до хворої дівчинки. Вона виглядала здоровою та радісною. Наразі Антонінка вже школярка, щоправда, вчиться поки дистанційно –вдома. Донором її став молодший братик.

А ще за неповний рік лікування старшої доньки та онучки у родині з’явилося поповнення – найменшому члену сім’ї 7 місяців і звати його Олександр. Рідні кажуть, що всі діти поруч, живі, усміхнені – і це найголовніше. Однак разом з тим зізнаються, шлях до цього був дуже важкий.

Тож, родичі безмежно вдячні кожному за допомогу дитині. Однак досі медики продовжують слідкувати за станом її здоров’я. Мати з донькою щомісяця навідуються до Києва, аби здати необхідні аналізи і контролювати хворобу, яка наразі відступила.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × four =