Нам з таким пощастило. Пан Михайло – грибар зі стажем, за суміцництвом і сільський голова Ганьковиці каже, в цій місцевості дарів лісу вистачає. Та не кожному вдається їх відшукати, тут потрібна особлива інтуїція. Кілька грибів уже в кошику, а ми продовжуємо пошуки. Зазвичай по гриби ідуть рано – вранці. Хто перший прийшов – той і знайшов. Звісно ж, грибні місця місцевим добре відомі, однак їх вони зазвичай не видають. Збирати та продавати дари лісу – чи не головний заробіток місцевих, розповідає сільський голова. Сезон стартує навесні і закінчується пізно восени. Поки грибів не так багато, як хотілося б. Півтори години пошуків – і кілограм грибів у кошику. Та, бували роки, коли за цей час можна було назбирати і дві повні корзини. Та навіть якщо грибів зібрати не вдається, з порожніми руками з лісу мало хто повертається. Лісові трави – дійсно цінний дар природи. в їх особливих властивостях місцеві вже давно переконались. І корисні і смачні. Дари лісу місцеві шанують – збирають трави та гриби – правильно, щоб у в наступному році, знову сюди повернутись та взяти від природи ті багатства, які вона їм віддає вже протягом віків.