Серце, що об’єднало дві країни

11 Переглядів

0 Вподобано

Пані Моніка приїхала з чоловіком з Італії. Та жінка корінна закарпатка, яка вже 10 років проживає за кордоном. Повномасштабне вторгнення вона зустріла вже на новій Батьківщині, та про рідний дім не забуває. Подружжя почало збирати гуманітарну допомогу з першого дня повномасштабного вторгнення. Тоді це була їжа, ліки, речі першої необхідності. Оперативно шукали перевізників аби доправити це все в Україну. Закарпатка зізнається: кожна така поїздка додому — це водночас і радість, і біль. Саме ці емоції, каже жінка, і дають сили не зупинятися та продовжувати допомагати. Пан Ганс додає, що для нього Україна вже стала другою домівкою. Каже, що вражений силою та витримкою українців. Саме тому він і надалі планує долучатися до благодійних ініціатив та залучати до допомоги своїх друзів і знайомих за кордоном. Волонтери наголошують, що така підтримка з-за кордону є надзвичайно важливою. Адже вона не лише закриває базові потреби, а й показує — Україна не сама у цій боротьбі. Цього разу допомогу не передали перевізниками, а привезли особисто. Сьогодні це продуктові набор з продуктами першої необхідності для ветеранів та матерів загиблих захисників. Попереду — нові поїздки, нові збори і нові історії допомоги. Подружжя вже планує наступну гуманітарну місію та закликає небайдужих долучатися до доброї справи. Бо, як каже пані Моніка, навіть найменша допомога — це великий крок до спільної перемоги.