Сім’я під наглядом держави: що насправді змінює новий Цивільний кодекс

У Верховній Раді вдруге зареєстровано проєкт нової редакції Цивільного кодексу України №14394 — масштабного та комплексного оновлення приватного права. Документ обсягом понад 800 сторінок називають «рекодифікацією». Новий Цивільний кодекс пропонують поділити на дев’ять книг: «Загальна частина», «Особисте право, «Речове право», «Інтелектуальна власність», «Зобов’язання», «Сімейне право», «Спадкове право», «Приватне міжнародне право», «Публічність цивільних прав». Суперечлива норма про шлюб із 14 років. Найбільше уваги привернула норма, яка передбачає можливість укладення шлюбу особою, що досягла 14 років, за рішенням суду — проте не як загальне правило, а виключно у випадку вагітності або народження дитини. Це пояснюють не як зниження віку заради дозволу дітям рано одружуватися, а як «захисний механізм» для молодих матерів. Але така формула викликала критику: є ризик, що це можуть сприймати як легітимізацію дитячих стосунків. Громадськість відреагувала швидко і настільки яскраво, що тригерну норму одразу пообіцяли прибрати, і подали альтернативну версію кодексу уже без неї. Юридична вага заручин. Документ уперше чітко визначає юридичний статус заручин. Якщо особа дала обіцянку одружитися — усно чи письмово — і потім відмовляється без поважних причин, вона може не лише відшкодувати витрати на підготовку до весілля, а й компенсувати моральну шкоду. Це нововведення викликає занепокоєння: багато юристів називають його потенційним тиском на свободу вибору партнера, адже шлюб має бути саме добровільним. Права на репродуктивний вибір. Цивільний кодекс також акцентує увагу на репродуктивних правах: право на планування сім’ї, використання контрацепції, застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також на таємниці такої інформації. У документах навіть окремо прописано право осіб, народжених через такі технології, знати своє походження після досягнення повноліття. Обов’язки дітей. Втім, вимагає держава не лише дітей, але й від дітей. Стаття 1565 ЦК (варіант 14394 та 14394-1) уводить норму про те, що “Дитина у будь-якому віці зобов’язана шанувати та поважати матір і батька”. Морально це виглядає зрозумілим, однак юридично є проблемним. Формула “у будь-якому віці” включає дітей від народження, однак право зазвичай не покладає юридичних обов’язків на малолітніх, тим паче — абстрактних моральних обов’язків. Норма також нічого не каже про ситуації, коли батьки були кривдниками, наявне домашнє насильство, мало місце нехтування інтересами дитини, алкоголізм тощо. Тож зобов’язання дитини “поважати батьків”, а також “піклуватися про них” не залишає простору для врахування реальних життєвих обставин. Безпліддя як підстава для розлучення. Ще одна суперечлива новація — можливість розірвати шлюб через небажання чи нездатність мати дітей. За словами адвокатів, така норма ставить під питання добровільність відносин і може стати підставою для тиску на одного з подружжя. Права ЛГБТ і статус шлюбу. Проєкт закріплює визначення шлюбу як союзу виключно жінки і чоловіка. Чинне українське законодавство не передбачає реєстрації одностатевих шлюбів, однак допускає судове визнання факту сімейного життя через де-факто спільне проживання. Проєкт нового Цивільного кодексу пропонує визначати також і “фактичний сімейний союз” (ст. 1474 ЦК за 14394 та 14394-1) виключно як співжиття різностатевих осіб. Це означає, що одностатеві пари повністю виключаються з можливості бути визнаними сім’єю; держава позбавляє їх будь-якого правового інструменту захисту. Це створює ризик дискримінації щодо людей ЛГБТ+ та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка забороняє дискримінацію за гендерною ідентичністю. Спрощене розлучення через нотаріуса. Новий ЦК пропонує можливість розірвати шлюб через нотаріуса або РАЦС за спільною згодою, якщо подружжя має узгоджений договір щодо опіки над дітьми. Це може зняти значне навантаження на судову систему. Тиск на свободу слова. В цілому, доброзвичайність, якою просякнутий увесь цивільний кодекс, створює багато питань. Наприклад, статті 17, 25 та 26 ЦК (і за 14394, і за 14394-1) суттєво розширюють поняття моральної шкоди та компенсації за неї + суд отримує широку дискрецію для визначення “глибини страждань”, “репутаційних втрат” тощо. На практиці це може призвести до так званих SLAPP-позовів, коли публічну критику, журналістське розслідування чи експертний коментар можуть оцінити як “порушення правомірного інтересу” і вимагати значну компенсацію моральної шкоди. Цей законопроєкт — не просто правова модернізація. Це документ, що зачіпає найінтимніші сфери життя людей: сімейні відносини, батьківство, свободу вибору, особисту гідність і навіть питання ідентичності. Через це він уже став предметом серйозної суспільної дискусії та критики з боку правозахисників і юристів.