У багатьох сільських школах на Закарпатті туалети не помінялися з минулого століття

Мультимедійні дошки комп’ютери, електронні книги – саме так на, думку освітян, має виглядати сучасна українська школа. Насправді ж, як показав випадок в одній зі шкіл Хустського району, у більшості навчальних закладів належним чином не обладнані навіть дитячі туалети. У 21 сторіччі школярі змушені справляти природні потреби на вулиці, в кабінках, де просто дірки в підлозі, сховатися ніяк, все на виду.

В туалетах немає ні мила, ні туалетного паперу. Двері не зачиняються, їх школярі тримають руками. Та це ще не найгірше. У багатьох сільських шкіл Закарпаття туалети виглядають ось так – кабінки на вулиці, дірки в підлозі.

Психологи кажуть, що це виливається у комплекси та психологічні проблеми. Чому у час високих технологій вітчизняні шкільні вбиральні виглядають у дусі радянських часів? У відділі освіти кажуть, що питання облаштування внутрішніх вбиралень не піднімалося і не вирішувалося десятиліттями. Тепер, аби змінити ситуацію, потрібні дуже великі кошти.
Загальна вартість таких проектів, розповів начальник відділу освіти, молоді та спорту Хустської РДА Михайло Калинич, приблизно 8 млн. грн. за рахунок різних джерел – кошти районного бюджету, кошти по міністерській програмі, а також кошти соціально-економічного розвитку окремих територій.

Директорка Забрідської школи Галина Федина, де нещодавно стався клозетний інцидент, каже, що вони як можуть намагаються підтримувати санітарно-гігієнічні умови шкільної вбиральні. Поставити туалети всередині неможливо через брак коштів. Будівля, як і багато шкільних споруд у селах Закарпаття, з самого початку не розраховувалася на загальноосвітній заклад.

А от, до прикладу, у Крайниківській школі Хустського району, туалет обладнали ще приблизно шість років назад. І хоча він так само знаходиться на вулиці, та умови зовсім інші. Директорка школи Мирослава Сарвадій каже, що незручність, звичайно, існує, адже взимку та восени дітям треба виходити на вулицю, вдягатися тощо. Але їхні клозети чисті і зручні.

Освітяни кажуть: аби таки зрушити ситуацію з мертвої точки, потрібна ініціатива самих батьків, яку вони поки що ніяким чином не виявляють. Адже ніяких звернень ні до адміністрацій шкіл, ні до місцевих департаментів освіти ніколи не було.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen − sixteen =