Овечі будні

436 Переглядів

0 Вподобано

Поки хтось з нетерпінням чекає закінчення карантинних обмежень щоб повернутись до свого звичного життя, пан Іван живе за своїм графіком ось вже не один десяток років. Кожен ранок для вівчаря зі стажем розпочинається традиційно. Зараз вівці пасуться недалеко від дому, а вже за місяць, коли з полонин зійде сніг вся отара вирушить у гори. Окрім своїх сорока овець, доглядати пан Іван буде і за іншими –сусідськими. А це понад 3 сотні. За кілька днів тут відбудеться традиційне дійство – мішання, коли місцеві будуть визначати, скільки вівці дають молока, і скільки сиру з нього вийде. Вже можуть похизуватись вівці і своєю новою зачіскою. За зиму у тварин відросла довга вовна, і саме в цей період, каже пан Іван іх потрібно стригти, щоб влітку тваринам не було спекотно. Вовну пан Іван поки тримає в господарському приміщенні. Тут усе – на продаж, Однак, купляють люди зараз небагато. Вовна тут на будь-який смак і чорна і біла, а ціна взагалі символічна – 50 грн. за кілограм. З кожним роком вівчарство приносить все менше прибутків, бідкається пан Іван. За одну вівцю, яку чоловік доглядає на полонині разом з іншими вівчарями люди платять по 450 грн. за півроку. А це гроші невеликі, тож вже розмірковує над тим, щоб цю справу з часом полишати. Шкода, каже чоловік, що і молодь не дуже проявляє бажання займатись вівчарством. А дуже хотілося б комусь передати увесь свій досвід та свої вміння.