«Останнє танго у Хусті» презентували в обласному театрі драми і комедії

Закарпатський обласний театр драми та комедії виступив з черговою прем’єрою – музичною драмою «Останнє танго у Хусті», поставленою режисером В’ячеславом Давидюком за твором Олександра Гавроша.

В основу драми покладено розповідь про «Летючу естраду» мистецького рою Карпатської Січі, який діяв у Хусті у 30-х роках минулого століття. Вистава переносить глядача у час Карпатської України та її буремні події. А присвячена вона 80-тій річниці молодої української держави.

Тема Карпатської України як ніколи актуальна, у тому числі для дослідження та висвітлення у культурно – мистецькому аспекті. Адже події 1939 року – не тільки велич і трагедія Хуста, а й всієї України. В’ячеслав Давидюк, режисер-постановник музичної драми «Останнє танго у Хусті» за твором Олександра Гавроша, перед прем’єрним показом у своєму зверненні до глядачів якраз й наголосив на значущості такого історичного факту. А далі – публіка театру й сама це побачила та відчула…

В основу драми покладено розповідь про «Летючу естраду» мистецького рою Карпатської Січі – один із театральних майданчиків, який діяв у Хусті у ті часи. Це був справжній революційний театр, у який об’єдналися талановиті хлопці та дівчата, і який став передовим загоном вояків – митців. Тож, «Останнє танго в Хусті» – це спроба віддати їм шану, адже доля більшості склалася трагічно, ділиться авторським задумом п’єси драматург Олександр Гаврош.

До слова, театральна історія тісно пов’язана із професійним державним театром «Нова сцена», керівник якого був Юрій Шерегій. Його донька, очевидиця тих подій, нині приїхала з Братислави, аби розділити із земляками радість театрального розквіту Срібної землі, у витоків якого стояв батько.

Щодо назви твору, то вона виплила сама собою з подій початку минулого століття. У назві три ключові слова: «Танго» мало місце бути, бо це популярний танець того періоду, а те, що «останнє», так це тому, що мирне небо заплямувала кров як боїв на Красному полі, так згодом й війни другої світової. Іще «Хуст» присутній у назві, бо події стартували і розвивалися саме тут.

Робота ж над так званим сценічним перетворенням п’єси на театральну постановку була не з легких, зізнається режисер. Однак попри всі складнощі актори таки зуміли майстерно відтворити ідею та задум на сцені. Їх гра була неперевершеною – аж до мурах…

Численні оплески, що лунали із глядацької зали, вже пророкують неабиякий успіх чергової прем’єри обласного театру, на прем’єрний показ якої завітали поважні гості, які не стримували емоцій як під час перегляду, так опісля. Крім того, не обійшлося без подарунків від обласного керівництва, так театр, зокрема його оркестр, поповнився новими музичними інструментами.

Власне, найкраща нагорода для артиста, коли він грає, так це – коли глядач йому вірить. А це відбулося… і це головне.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seven + five =