Міжнародний день людей з інвалідністю

Інвалідність – не вирок і такі люди мають право на якісне життя, а ще дещо більше уваги та відповідальності від соціуму. Закарпаття, як і вся Україна рухається до інклюзивності та безбар’єрності. До прикладу, в Ужгороді позитивні зміни в цьому напрямку помітні, зокрема і людям з інвалідністю. Проте проблем та викликів реалій сьогодення ще залишається чимало. Зокрема, інформаційні бар’єри. Також є проблема недостатньої освітленості вулиць, що не сприяє безпечному пересуванню у темну пору доби, каже Марина Сташина-Неймет. А ще чимало фізичних бар’єрів. Для багатьох «безбар’єрність» – це не лише про пандус, а про рівність: рівні шанси на освіту, роботу, участь у житті громади, культурі, соціумі. Волонтери, громадські організації, активісти закликають владу і громади враховувати потреби людей з інвалідністю не раз на рік, а постійно, адже інклюзія – базова норма, а не обов’язковий бонус. Також для людей з інвалідністю існують у сучасному світі й цифрові бар’єри – далеко не всі сервіси та послуги доступні. Досі залишаються в Україні суспільні та громадянські бар’єри, каже амбасадорка безбар’єрності. Навіть у контексті звернення з конкретними питаннями до громадських організацій, державних установ інколи виникають проблеми. Для людей з інвалідністю важливі повага, увага суспільства, реальні можливості. Нажаль через війну осіб з інвалідністю побільшало і надалі їх кількість зростатиме. Закарпатські ветерани не чекають , як то кажуть, з моря погоди, гуртуються та проявляють ініціативу щодо різних форм адаптації військових після поранень до активного життя. Міжнародний день людей з інвалідністю – ще одна нагода нагадати: ми відповідальні за те, щоб суспільство стало доступним, гідним, справедливим. Обов’язок кожного не просто пам’ятати про людей з інвалідністю, а спільно будувати безбар’єрне суспільство.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

fifteen − four =