За катування дитини в ужгородській прийомній родині досі ніхто не відповів

На Закарпатті суспільство шокувала ситуація, яка трапилася з 9-річним Миколкою майже 2 роки тому. Він був одним із п’яти дітей, яких всиновила у лютому 2016 року жінка з Ужгорода. Вже влітку цього ж року його повернули до притулку. Волонтер Антоніна Галайда без сліз не може пригадувати, як на тілі дитини лікарі не бачили живого місця після катувань.

Проте в родині, де над хлопчиком могли знущатися, залишилися ще три його рідні сестрички. Ще одну у 2017 році жінка сама повернула до притулку. За весь цей час Миколка з сестричками не спілкуються. Досі дитині боляче пригадувати про знущання.

Ми зателефонували до ужгородки Наталії Карай, щоб почути її версію інциденту. Проте жінка навідріз відмовилася спілкуватися із журналістами.

За словами психолога Яни Реги, якщо жінка дозволила собі одного разу насилля, то не виключено, що це повториться. Тим паче, така агресія може бути пов’язана з емоційними проблемами.

А от постраждалому Миколці потрібна фахова допомога. Дитина, як стверджує психолог, ризикує закритися від людей, може відставати у розвитку від однолітків.

Прокуратура за фактом катування та нанесення тяжких тілесних ушкоджень відкрила карне провадження за двома статтями – ч. 1 ст. 127 ККУ тобто катування та ч.2 ст. 125 – легкі тілесні ушкодження та ч. 1 ст. 121 – тяжкі тілесні ушкодження. Максимальна міра покарання передбачає ув’язнення від 5 до 8 років. В серпні 2017 року прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт. Засідання і досі тривають.

Адвокат Василь Попович стверджує, що контролювати перебування дітей у прийомній родині повинна відповідна комісія, яка зобов’язана реагувати оперативно – відібрати дітей у разі виявлення порушень.

У міській раді до рішення суду відмовилися коментувати ситуацію. Прокурори подали до Мінсоцполітики клопотання про проведення службової перевірки щодо виконання посадових осіб міської ради своїх службових обов’язків. А наступне засідання у справі призначено на 26 березня.