Герої не вмирають

Дзвони собору Успіння Пресвятої Богородиці дзвеніли тяжко й тужливо, ніби оплакуючи тих, хто віддав найдорожче заради майбутнього. 24 січня мукачівці зібралися у храмі, щоб провести в останню дорогу Героя – Руслана Цибаря, який захищав свою землю, поки не віддав за неї життя. Руслан був не просто військовим – він був другом, сином, батьком, чоловіком, сусідом. Він був тим, хто встиг запалити в серцях інших любов до свободи й рішучість боротися до кінця. 42-річний Руслан Цибар служив солдатом у 10 окремому мотопіхотному батальйоні “Полісся”. Помер захисник 20 січня 2025 року. Люди проводжали героя з вигуками “Слава Україні!” і “Героям Слава!”, нагадуючи, що втрата кожного бійця – це рана, яка пульсує в серці нації. День був пронизаний болем, але й глибокою надією: Руслан і такі, як він, довели, що їхній дух – незламний. Герої не вмирають. Їх пам’ятають у молитвах, у піснях, у кожному мирному дні, який вони подарували ціною власного життя.

Вас може зацікавити

ЗАЛИШИТИ СВІЙ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

five × 4 =