День Української жінки. Свято прекрасних

22 Переглядів

0 Вподобано

А ще – талановита, сильна та. Якою є українська жінка – чоловіки готові розповідати безкінечно. Та помінятися з нею місцями не готовий ніхто. Самі ж жінки про себе говорять значно стриманіше. Вони не звикли до гучних слів. Бо щодня просто роблять свою роботу: виховують, опікують, кохають,чекають, працюють, тримаються і вірять. Сьогодні, у час війни саме на плечах жінок тримається тил. І нерідко українська жінка – це щей та, що тримає стрій. Виносить поранених. Керує дронами. Везе гуманітарку на передову. І водночас – виховує дітей під звуки сирен. А ще – це та, що платить найвищу ціну. Ціна війни вимірюється не лише життями військових…А й сльозами матерів. Син ужгородки Христини Роман на позивний Цитрус загинув на війні вже майже 2 роки тому. І тепер кожен день – це випробування. І саме про таких – справжніх – пропонують говорити у нове свято. День української жінки. Цього року його відзначили вперше. Свято – не про тюльпани. А про силу. Ужгородські жінки до такої ідеї ставляться нейтрально. Хтось переконаний, нове свято замінить 8 березня. Хтось каже ні. Чоловіки ж кажуть, для своїх жінок готові свято створювати хоч щодня. Насправді українська жінка вже давно не потребує окремого дня, щоб довести свою силу. Вона доводить її щодня. На фронті. У лікарнях. В евакуаційних потягах .І вдома , на роботі. – під звуки сирен. образ української жінки вже змінився. І тепер це не лише про ніжність. Це про витримку. Про відповідальність. І про любов, яка тримає країну.