Українські греко-католики згадали роки у підпіллі

8-10 березня 1946 року на Святоюрській горі у Львові відбувся «собор» духовенства та мирян, на якому було здійснено черговий крок задля ліквідації Української Греко-Католицької Церкви на українських землях. А репресії з боку радянської влади проти УГКЦ тривали до кінця 1980-х років. Лише у 1989 році було відновлено легальну діяльність УГКЦ в Україні. Нашим журналістам вдалося поспілкуватися з очевидцями тих страшних подій, коли Українська греко-католицька церква перебувала у підпіллі.

1946 року відбувся львівський собор, на якому комуністична влада офіційно ліквідувала Українську Греко-Католицьку Церкву. Під час Другої світової Сталін, побачивши неможливість лише на основі комуністичної ідеології мобілізувати народ на протидію нацистській агресії, вирішив використати Російську Православну Церкву, яка була обезкровлена сталінськими репресіями у 20-30-их роках, для ідеологічної підтримки тієї влади і для того, щоб її руками нищити інші Церкви, творячи своєрідний релігійний інтернаціонал. Ідея була перетворити Москву в своєрідний «християнський» центр, маніпульований і контрольований комуністичною владою.

В ті часи греко-католицькі священики мали два варіанти: або перейти у православну віру, або ж на них чекали численні випробування та страждання.

Свідками того, що відбувалося у період підпілля, були герої нашого сюжету. За ними слідкували, погрожували, і змушували розповісти все, що їм відомо про тих священнослужителів, які пропагують греко-католицьку віру у народі. Про своє дитинство ці люди мають багато спогадів – таких, які зараз і уявити важко.

Ті християни, які залишалися вірними своїй вірі, залишались без роботи, не могли жити спокійно і стояли перед вибором – зректися віри, чи жити з острахом.

Якщо вже замислюватись, чому ж греко-католицька віра була такою небезпечною для радянської влади, то отець Василь Копин має свої припущення.

Хоч ті події люди згадують з острахом, а ми навіть уявити не можемо, що це все було усього лиш минулого століття, очевидці кажуть, того часу народ був єдиним.