Життя у новоствореній громаді. Більше про Баранинську ОТГ

Баранинська територіальна громада – одна з усішних на Ужгородщині. У результаті децентралізації до Баранинців приєдналося 11 навколишніх сіл і утворилася спроможна громада з населенням у понад 12 тисяч осіб. 12 населених пунктів, понад 12 тисяч населення – це Баранинська територіальна громада на Ужгородщині. Тутешні кажуть, жити у громаді загалом добре. Особливо обтяжливих проблем не має. Справді, село Барвінок – єдиний з 12 населених пунктів громади, де не має школи та садочка. У інших освітні заклади функціонують. Найбільші школи – І-ІІІ ступенів у Великих Лазах і Руських Комарівцях. Усі установи у задовільному стані, а от матеріальне становище садочків у селах, що приєдналися до Баранинців, потребує покращення. У Баранинцях працює Центр первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторія загальної практики сімейної медицини, у решті сіл- функціонують фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії, у розпорядженні громади – 2 нові швидкі. Стадіон, дитячий майданчик та спорткомплекс з басейнами у Баранинцях у розпорядженні жителів громади. А для дітлахів – активне дозвілля і розвиток. Клуби та бібліотеки по селам громади позакривалися – на них нема попиту.Гордість Баранинської ТГ – центр надання адміністративних послуг. З початку цього року людям не треба їхати в місто, аби отримати соціальні послуги. Що стосується інфраструктури – дороги тут хороші у більшості населених пунктів. Проте відремонтовані вони ще до об’єднання. А ті, відновлення яких на часі, громада своїм коштом наразі не може ремонтувати – автошляхи районного значення у відомстві облавтодору. Не обійшлося і без труднощів, що дошкуляють тутешнім. Сміттєзвалище і кладовище – найбільші проблеми громади, які вирішити самотужки не можуть. Та у деяких селах цієї громади простежуються досить дивні для 21 століття ситуації. В селі Баранинці прозорість і чесність оплати за комунальні послуги всіма без винятку мешканцями населеного пункту поставили під сумнів. Сама процедура оплати за водопостачання викликає багато сумнівів. Як ми дізналися, лічильників у жодному домогосподарстві немає. Люди платять кошти, однак не усвідомлюють за що саме, при цьому жодних чеків за оплату не отримують. А це дає підстави багатьом з них відмовлятися від оплати. Виникає несправедливість – чому хтось платить, а хтось ні, а послугою водопостачання при цьому користуються всі однаково. Більшість місцевих справно сплачують за послуги. Кажуть, бухгалтерія таки ведеться, однак хто за неї відповідає ніхто не знає. Якістю води та тарифами на неї мешканці ніби задоволені. Цікавість та бажання з’ясувати процедуру таких оплат, а головне – цільове призначення коштів привели нас до місцевої влади села. Як виявилось, водопровід знаходиться на балансі сільської ради. Вона колись успадкувала його від колгоспу. У 2000х роках тут утворився місцевий комітет, який і взяв відповідальність за централізоване водопостачання. Пан Петро запевняє, що люди отримують воду безкоштовно, плата нараховується лише за обслуговування. Адже водопровід старий і потребує постійного ремонту. Відсутність квитанцій пояснюється тим, що кошти не спрямовують до бюджету сільської ради, комунального підприємства відповідального за водопостачання теж наразі не утворено. Вся діяльність проводиться виключно на громадських засадах, а внески нібито є добровільними – каже Утворення комунального підприємства на черзі, але ця процедура довготривала – каже пан Петро. Спочатку потрібно отримати ліцензію, поставити у кожне домогосподарство лічильник, а на це все потрібен час і немалі кошти. А от на що до того часу будуть спрямовувати кошти, які наразі люди сплачують нібито за воду – невідомо. Враховуючи, що водопостачання здійснюється не юридичною особою і не комунальним підприємством, на видачу чеків уповноважених осіб немає. Висновок – якщо мешканці села не оплачуватимуть за послуги водопостачання, то його в них просто не буде. Що з стосується їхньої недовіри до процедури сплати, то наразі дійсно не ведеться жодного загальнодоступного обліку платників. Виходить платити чи ні – це особисте рішення кожного. Отже громада живе, працює та розвивається. Проте деякі ситуації змушують замислитись, чи насправді тут дбають про людей. Отже, підсумовуємо. У громад іє свої плюси і мінуси, та загалом життя тут розвивається активно. А от на питання чи дбає керівництво громади про своїх жителів на всі 100% – гадаємо, місцеві можуть дати відповідь самі.